У Покровському районі Донецької області, неподалік села Балаган, 13 вересня 2025 року зник безвісти уродженець Рені Олексій Володимирович Калугін із позивним «Ренієць». Морський піхотинець 38-ї окремої бригади ЗСУ, він пішов на фронт добровольцем у перші дні повномасштабного вторгнення. Наразі його дружина Наталія та сестра Ольга чекають будь-якої інформації про його долю, сподіваючись, що він живий і, можливо, перебуває в полоні. Історія його життя та служби – у матеріалі журналіста інтернет-видання «Махала».
Його життя змінилося після участі в АТО. Олексій був призваний до лав ЗСУ у 2016 році та пробув на Сході України близько двох років.
«Льоша повернувся звідти зовсім іншою людиною, начебто подорослішав одразу на кілька років. Він розповідав, що там реально відбувається, наскільки все серйозно і що буде, якщо ми, українці, не об’єднаємось перед спільним ворогом», – каже Ольга Володимирівна.
Відслуживши близько двох років, Олексій демобілізувався, отримавши у військовому квитку позначку «резервіст». Він поїхав до Одеси, де працював та познайомився зі своєю майбутньою дружиною Наталією, вона з Вознесенська.
Коли 24 лютого 2022 року розпочалася повномасштабна війна, Олексій ні з ким не радившись, сів у маршрутку і вже дорогою зателефонував сестрі та дружині.
«Він поставив усіх перед фактом, що їде мобілізуватись. Він сказав: «Хто, якщо не я?» Для нього запис «резервіст» у військовому квитку означав, що за першої необхідності він має повернутися до війська», – продовжує вона.
Вже наприкінці лютого Олексій Калугін підписав контракт, а на початку березня його направили на фронт. Служба нашого земляка проходила спочатку у 35-й бригаді 88-го батальйону, потім у 38-й бригаді 503-го батальйону морської піхоти. Він воював на різних напрямках: під Херсоном, Сумами. Отримав контузію, лежав у шпиталі.
«Все змінилося наприкінці весни цього року. Їхній підрозділ направили охороняти склади в Миколаївській області, а потім на посилене навчання під селищем Новодонецьке в Краматорському районі Донецької області. Вперше він зайшов на позиції десь у квітні. Не виходив на зв’язок майже сорок днів, від нього не було ні дзвінків, ні повідомлень. Потім вийшов на зв’язок і все було начебто нормально. Вдруге він зайшов на позиції 9 липня», – каже Ольга.
Зв’язок з Олексієм, за словами моєї співрозмовниці, підтримувався через так званих провідників – зв’язкових між військовими та їхніми родинами, які іноді передавали короткі відео від бійців їхнім рідним.
15 вересня рідні отримали офіційне повідомлення: 13 вересня Олексій Калугін зник безвісти у районі села Балаган Покровського району Донецької області. Сім’я відразу ж розпочала розповсюдження інформації та власні пошуки.
«Коли зв’язок із військовослужбовцем втрачається, сім’я перебуває у дуже важкій ситуації – і морально, і юридично. Однак важливо якомога раніше зафіксувати факт зникнення офіційно, щоб державні органи розпочали пошук. Дані вносяться до Єдиного реєстру безвісти зниклих, підключаються військові, пошукові, волонтерські структури та МКЧХ (Червоний Хрест) для можливого обміну інформацією про полонених. Також важливо якнайшвидше надіслати запити: до Національного інформаційного бюро України (nib.gov.ua); до Міжнародного комітету Червоного Хреста; до координаційних центрів при СБУ чи Міноборони, які займаються розшуком полонених та зниклих», – зазначає сестра воїна.
Цими основними питаннями зайнялася Наталя у Вознесенську, за місцем своєї прописки та проживання.
«Ми вийшли на діловода їхньої частини. Вона підтвердила, що пошуки ведуться та відправила його особисті речі дружині. Там, де він був, дуже гарячий напрямок. Ми мониторимо усі можливі джерела: і українські, і російські. У списках загиблих його нема. Немає його і поки що у списках полонених, які публікують ворожі ресурси. Головне для нас: оформлення статусу «зниклий безвісти» – не визнання смерті. Це юридична процедура, яка дозволяє державі шукати та підтримувати сім’ю до появи достовірних відомостей. Тому ми сподіваємось і віримо», – продовжує Ольга.
Рідні Олексія Калугіна звертаються до всіх, хто може допомогти у його пошуках.
«Якщо хтось має будь-яку інформацію – будь-який натяк, фото, відео, показання чи контакти – будь ласка, напишіть нам негайно. Якщо у вас є записи з камер, очевидці боїв у цій зоні, або контакти волонтерів/пошукових груп, поділіться, будь ласка. Телефон для зв’язку: (098) 129-14-47 (дружина Наталія), e-mail: [email protected]. Будь-яка інформація може стати вирішальною. Дуже прошу поширити. Дякую всім за допомогу», – сказала на завершення Ольга Володимирівна.
Фото надані Ольгою Калугіною.
На головному фото Олексій в мирному житті.
Інтернет-видання Бессарабії
