Після піврічної перерви Василь Младінов повернувся до України, щоб допомогти цивільним та військовим на фронті та в тилу. Про плани волонтера та враження від відвідування України дізнавалася журналістка видання Махала.
Василь Младінов приїхав до України напередодні Пасхи. Розповів, що його місія – допомогти людям та бійцям на фронті. Василь розповів, що близькість до кордону вказує на дійсне ставлення ворога до України. Масштаби руйнувань вражають. Колись квітучі села перетворилися на руїни.
Обстрілюють все – приватні оселі, церкви, інфраструктурні об’єкти. В одному з населених пунктів, де колись жило близько 2000 людей залишилося не більше 50. Волонтери приїздять туди та евакуюють людей, де можна проїхати.
«Половина будинків знищена росіянами. Вони використовують точні керовані бомби, щоб знищити все біля кордону», – розповідає Василь.
Команда волонтерів рухалась попри небезпеку обстрілів та мінування. Коли відвезли військовим предмети тактичної медицини та паски, залишився на ночівлю у військових. Василь зізнався, що тут почувався безпечніше, ніж у Сумах, на той час місто нещадно обстрілювали.
«Суми постійно обстрілювали, але ніхто не думав, що вдарять по центру», – згадує Василь той трагічний день у Сумах, коли загинуло багато людей в міському автобусі та на дитячому майданчику.
«Ми зустрілися з жінкою, яка знаходилася в тому автобусі, який постраждав від обстрілу. Подарували їй телефон, бо свій вона тоді загубила. Вона не могла згадувати той день – починала плакати. І обличчя у неї все порізане розбитим склом», – розповів Василь.
Команда волонтерів і сама не раз перебувала в небезпеці. Коли в небі з’являвся ворожий літак – це було ознакою небезпеки й що слід чекати на керовані авіабомби.
«Ми їхали на евакуацію людей. Стався вибух, а ми були в тому місці буквально п’ять секунд назад. Вибухова хвиля пішла в бік дороги – все повилітало, газовий балон відкинуло метрів на 50. Потім було ще два прильоти кабів, але далі від нас», – згадує волонтер.
Ми спитали його про відчуття та страх.
«Страху не було. Ніби я в кіно, і спостерігаю за всім збоку і це мене не стосується і мені не нашкодить. І це погано, бо небезпека реальна», – поділився він.
Так було і в Сумах після трагічного обстрілу.
«Минуло кілька днів, я йду парком, сонце світить, повно людей, каруселі працюють, життя продовжується і не віриться, що поруч війна і люди загинули. І я розумію мешканців, які хочуть від цього дистанціюватися, бо інакше зійдеш з розуму. Тому люди живуть і не думають про небезпеку. Вже ніхто не ховається», – розповів Василь Младінов.
Після Сум він деякий час провів в місті Харків, який також весь час під обстрілами, і шахеди дзижчать кожну ніч над містом. Одного дня атака на місто відбулася вдень. Після чого Василь з іншими волонтерами виїхали на місце, де впав збитий російський дрон.
«Це був старий завод з кількома робочими цехами і без військових чи техніки взагалі, тільки цивільні люди. На щастя, ніхто не загинув, тільки деякі люди отримали поранення. Завтра російська пропаганда скаже, що вбили сотні українських солдат і знищили десятки танків. Як завжди роблять», – поділився він.
У Харківській області евакуювали жінку з двома дітьми та чоловіка на кріслі колісному. Василя вразив масштаб руйнувань. Людей майже не залишилося. Все розбите – і це не військові об’єкти, а домівки людей.
«Ми зупинилися на місці, куди вчора влучила російська ракета. 4 будинки знищено, а інші будинки навколо сильно пошкоджені. Стільки вбивств та руйнувань, це божевілля має бути зупинено», – розповів він.
Щодо настроїв людей повідомив, що люди втомилися дуже. Сподівалися на президента Трампа, який обіцяв перемир’я, але надії не справдилися.
Василь на сторінці у Фейсбук розповідає про кожну свою поїздку на лінію фронту, про те, як вивозить людей, або доставляє вантажі та їжу. Він збирає гроші для військових, дякує донаторам та звітує про витрати, серед них багато його колег – спортсменів-парашутистів.
Він згадав і подякував за постійні донати своїй однокласниці Дар’ї Каловій, яка втратила на війні свого сина, офіцера Олександра Калова, чиє ім’я зараз носить одна з вулиць міста Болград.
Нещодавно в житті Василя та інших волонтерів сталася приємна подія. Він був нагороджений нагрудним знаком «Волонтер України» та отримав Подяку від благодійного фонду «Незламна».
Тут, в Україні, серед друзів, наш земляк зустрів свій 69-й день народження. Василь повертається до Львова, а потім в Іспанію, де зараз мешкає. Планує повернутися в Україну влітку. Його заповідна мрія, щоб війна нарешті закінчилася, і він міг проїхати місцями бойової слави й відсвяткувати Перемогу.
Фото надані Василем Младіновим.
Інтернет-видання Бессарабії
