У селі Главані Арцизької громади Болградського району живе багатодітна родина Грибінюків. Зінаїда та Євген виховують шістьох дітей. Декілька років тому доля принесла родині випробування — найменша донечка Богдана народилася з важким вродженим діагнозом і нині потребує постійного догляду. Журналістка інтернет-видання «Махала» поспілкувалася з багатодітною мамою про життя їхньої великої родини, про складні рішення, які їм доводилося приймати, та про щоденну турботу про дитину з особливими потребами.
Зінаїда народилася, виросла й донині живе у рідному селі Главані. Її чоловік Євген також родом з Бессарабії, але народився і виріс в іншому болгарському селі — Виноградівка.
«Мій чоловік має болгарське коріння по матері й українське — по батькові. Звідси й наше українське прізвище. Але так склалося, що його батьки вже багато років із нами не спілкуються і не беруть участь у вихованні своїх онуків, бо проживають у країні-агресорці росії», — розповідає жінка.
Євген — другий чоловік Зінаїди. Разом вони виховують п’ятьох спільних дітей. А найстарша донька Даша народилася у першому шлюбі жінки.
«Даша — наша гордість. Вона навчається на першому курсі університету імені Ушинського в Одесі. У майбутньому стане дошкільним вихователем та психологом», — каже мати.
Максим навчається у дев’ятому класі. Оленці — 13 років, вона у шостому класі. Денис — у п’ятому, а Єва — у третьому класі.
Найменша у родині — Богдана, яка народилася у 2021 році.
«Я дуже горда бути багатодітною матір’ю. Для мене мої діти — найкращі у світі. Сподіваюся, що в старості хоча б один із них залишиться поруч і стане для нас опорою», — говорить Зінаїда.
Вона додає, що її чоловік також із багатодітної родини та має двох братів і двох сестер. У самої ж Зінаїди лише одна сестра.
Родина дуже згуртована, вони разом святкують дні народження та традиційні болгарські свята. Діти завжди допомагають батькам у побуті. А тринадцятирічна Олена найбільше підтримує матір у догляді за Богданою.
Однією з найважливіших дат у родині називають 3 вересня 2020 року — день, коли Зінаїда дізналася про вагітність Богданою.
«Євген тоді працював в Одесі. Телефонуючи йому я дуже хвилювалася, бо не знала, як він відреагує на шосту вагітність. Але ми прийняли спільне рішення залишити дитину, бо вважали, що вбивати її — це гріх», — згадує жінка.
Під час постановки на облік лікарі повідомили про гематому у дитини і рекомендували лікування. Спочатку Зінаїда лікувалася в Арцизі, згодом її направили до Одеси.
На 27 тижні подружжя поїхало на УЗД. У державній клініці лікар не зміг визначити стать дитини, тому Зінаїда наполягла звернутися до приватного лікаря. У приватній клініці повідомили, що дитина народиться зі spina bifida — патологією хребта.
«У дитини на хребті був мішечок, який виглядав як рвана рана. Тоді я запитала лікаря, хто народиться — хлопчик чи дівчинка, а він сказав, що це неважливо, а важливо вирішити, чи будемо ми залишати дитину», — розповідає Зінаїда.
У пошуках іншої думки жінка поїхала на УЗД до Ізмаїла. Там діагноз підтвердили та додатково виявили гідроцефалію: через недорозвинені 12 хребців рідина накопичувалася в голові дитини.
Після цього Зінаїда твердо вирішила, що буде народжувати і не стане вбивати свою рідну дитину.
На 35 тижні вона самостійно лягла до пологового відділення Одеської обласної лікарні. На 38 тижні лікарі провели кесарів розтин. Уже за годину дитину реанімобілем доставили до обласної дитячої лікарні для термінового оперативного втручання.
«Мені не показали дитину після її народження. Лікарі давали невтішні прогнози й не вірили, що вона проживе навіть кілька годин», — згадує жінка.
У перший день Богдані провели обстеження, а на другий зробили операцію на хребті та голові. Попри негативні прогнози, після операції дівчинка дихала самостійно, без апарату ШВЛ. Далі дівчинка пережила ще кілька важливих операцій.
Через декілька днів Зінаїду виписали з реанімації пологового будинку і вона змогла приєднатися до доньки в дитячій лікарні. Богдані встановили шунт для відведення рідини з голови, який замінили через пів року. Відтоді двічі на рік мати лягає з донькою до лікарні для контролю стану здоров’я.
Сьогодні Богдана добре розвивається, розмовляє болгарською мовою, розуміє оточуючих, грається з братами і сестрами. Проте її ноги не функціонують, і лікарі зазначають, що вона не зможе ходити.
«Щоденною обов’язковою процедурою є катетеризація — двічі на день я допомагаю їй звільняти сечовий міхур, щоб попередити рефлюкс», — говорить мати.
За словами Зінаїди, витрати на догляд значно перевищують державну допомогу у розмірі трохи більше 6000 гривень. Раніше видавали безкоштовні памперси, тепер їх доводиться купувати самостійно. Також постійно необхідно закуповувати для Богдани ліки та інші аптечні засоби, що теж обтяжує сімейний бюджет.
«У будь-який момент може забитися шунт, і його доведеться замінити. А це десятки тисяч гривень. Але ми не опускаємо рук», — каже жінка.
Були випадки, коли родину вмовляли відмовитися від Богдани, називали її тягарем. Проте у батьків це навіть не обговорювалося.
У селі до дитини ставляться переважно прихильно, однак Зінаїда рідко виходить із донькою в людні місця. Коли вона підняла питання про відвідування Богданою дитячого садка, деякі батьки стали виступати проти цього – таким чином порушуючи право дитини на освіту. Після цієї ситуації жінка назавжди закрила це питання.
«Суспільству хочу побажати бути більш толерантними до таких дітей, як моя Богдана. А мамам дітей з особливими освітніми потребами — не опускати рук. Я бачила, як у лікарнях матері відмовлялися від таких дітей, як батько через це йшов з родини. Але ми, батьки, зобов’язані бути зі своїми дітьми, допоки б’ються їхні серця», — підсумовує багатодітна мама Зінаїда Грибінюк.
Фото надані Зінаїдою Грибінюк.
Інтернет-видання Бессарабії
