Щороку 19 серпня у світі відзначають міжнародний День фотографа — свято людей, які вміють зберігати у кадрі моменти, емоції та цілі історії. Для Рози Єгієвої, фотографині з Болграда, фотографія також стала способом не просто створювати красиві знімки, а передавати через них стан людини та атмосферу конкретної миті. Професійно вона почала займатися фотографією у 2021 році, а до власного стилю прийшла через численні експерименти, самостійне навчання та пошук того, що справді відображає її бачення.
Сьогодні фотографиня працює у стилі «cinematic fine-art», мріє більше знімати весілля, розвиватися у відео та не залишає інших творчих захоплень, зокрема музики. Журналістка інтернет-видання «Махала» поспілкувалося із Розою про її шлях до фотографії, пошук власного стилю, улюблені зйомки та творчі плани.
Роза народилася та виросла у Болграді. Своє дитинство вона згадує як звичайне життя у середньостатистичній родині: мама працювала у лікарні, тато — на будівництві, однак Роза з дитинства була оточена творчістю. Мама фотографині вміє грати на акордеоні, а Роза свого часу також навчалася грі на цьому інструменті у музичній школі й любов до музики залишилася з нею у дорослому житті.
Після школи Роза на певний час поїхала до Києва. Там вона навчалася та працювала, а разом із цим поступово відкривала для себе нове коло людей і можливостей.
«Там, я виступала на концертах та «квартирниках», можна вважати звідси і почався мій творчий шлях. Київ — це місце, яке тебе прямо розкриває якось інакше, і ти починаєш розквітати. А якщо тобі трапляються хороші люди, то це взагалі: класна компанія, правильні люди і ти просто стаєш таким само творчим, як і вони. Мені із цим пощастило, бо зустріла тих людей, що розкрили мене ще більше», — розповідає Роза.
Саме у Києві дівчина пробувала себе у музиці, спілкувалася з людьми зі схожими інтересами та поступово краще розуміла власні бажання. Одним із таких епізодів став «Тату Фест» у Києві у 2018 році. Роза потрапила туди разом зі своїм другом у складі творчої компанії. Захід організували їхні знайомі, а сама Роза разом із другом виступала перед публікою — він грав на гітарі, а вона співала. Серед виконаних тоді композицій були пісні Дорна та Rozhdenа.
Після періоду життя у Києві Роза повернулася до Болграда. Тут вона зустріла кохання, згодом вийшла заміж і продовжила своє життя вже у рідному місті.
Хоча професійно фотографією Роза почала займатися у 2021 році, її знайомство з камерою відбулося дещо раніше. У 2019-му дівчина вперше взяла до рук фотоапарат Canon. Тоді вона ще не сприймала фотографію як майбутню професію.
Першою людиною, яку Роза спробувала фотографувати, стала її знайома. Вони вирушили до Пущі-Водиці під Києвом, де дівчина попросила зробити для неї кілька фотографій. Роза не мала професійного досвіду, проте вже під час першої зйомки почала не лише натискати кнопку затвора, а й підказувати моделі, як краще позувати.
Результат здивував фотографиню, адже перші фото виявилися вдалими. Тоді Роза вперше замислилася, що, можливо, у неї є певне відчуття кадру. Однак перша вдала зйомка не стала остаточним рішенням перетворити фотографію на професію. Лише згодом інтерес почав ставати дедалі сильнішим.
У 2020 році Роза взяла свою подругу, знайшла старий будинок і влаштувала зйомку просто заради експерименту. На той момент дівчина ще не вміла працювати з ретушшю та не знала багатьох технічних нюансів фотографії, однак перші спроби допомагали їй поступово зрозуміти, як працює камера і якими вона хоче бачити свої фотографії.
Саме у 2021 році Роза вирішила поставитися до фотографії вже серйозніше. До цього її надихали друзі-фотографи, з якими вона познайомилася ще у Києві, проте особливий вплив на подальший розвиток фотографині мала Валерія Хмельнюк — ще одна фотографиня з Болграда, про професійний шлях якої «Махала» вже розповідала минулого року.
Розі дуже подобалися роботи Валерії та її стиль. Тому, коли дівчина вирішила ґрунтовніше розібратися у фотографії, саме до неї почала звертатися із запитаннями: як працювати з камерою, як вибудовувати кадр, як обробляти фотографії тощо.
Проте Роза не брала додаткових профільних курсів та не здобувала спеціальну освіту. Багато чого вона опановувала самостійно — дивилася навчальні відео та огляди, спостерігала за роботами інших фотографів, пробувала різні підходи та питала поради у тих, хто вже мав досвід у цій сфері.
«Талант був і особливе бачення на деякі речі, проте як вибудувати кадр все одно треба було вчитися, без цього ніяк. Звісно, вибудувати кадр, коли ти це бачиш — інша справа, однак не завжди в тебе це виходить, грубо кажучи з 20-ти кадрів десь два будуть хорошими. Тому і вчилась прокачувати навички», — розповідає Роза.
Тож, Роза поступово вчилася бачити композицію та розуміти, як побудувати кадр так, щоб результат відповідав її задуму. На цьому етапі фотографиня зіткнулася і з першими серйозними труднощами. Деякі знімки подобалися людям, але самій Розі вони не приносили задоволення. Їй здавалося, що фотографії виходять не такими, якими вона їх бачить у своїй голові. Особливо складною була обробка — іноді через невдалий, на її думку, результат вона дуже засмучувалася.
Проте саме цей період пошуків згодом допоміг Розі зрозуміти, якою вона хоче бачити фотографію. Вона не хотіла просто повторювати те, що вже роблять інші. Фотографині було важливо знайти стиль, через який вона могла б передавати себе.
Першу публікацію у своєму Instagram Роза виклала 5 жовтня 2021 року. Відтоді дівчина почала системно розвиватися у цьому напрямі.
Відтак в її практиці поступово з’являлися різні види зйомок. Роза фотографувала весілля, розписи, сімейні події та інші моменти, які вимагали індивідуального підходу.
Одним із важливих етапів для фотографині стала поїздка до Болгарії, куди її запросили фотографувати. Замовники були знайомими Рози, проте сам формат роботи став для неї новим досвідом: їй оплатили дорогу, роботу й надали житло.
«Це стало відправною точкою для мене, іншим, вже професійним рівнем. Тоді я фотографувала хрещення та перший день народження дитини. Завдяки цій події моя самоцінність виросла», — згадує Роза.
Так Роза поступово набувала впевненості у власних силах. Вона зізнається, що раніше їй було непросто повірити в себе, навіть коли результат її роботи подобався іншим.
«Я не особливо в себе вірю. Зазвичай моя сім’я — це моя підтримка, друзі, які вірять у мене. А так мені дуже важко. Я над цим працюю, але буває важко повірити в себе», — розповідає фотографиня.
Найбільше фотографиня любить love story та індивідуальні зйомки, а також сімейні фотосесії, де можна працювати з батьками та їх дітьми. Їй подобається, що у таких зйомках менше шуму й поспіху, а отже, більше можливостей зосередитися на людині та конкретній миті.
Особливе місце для Рози займають зйомки важливих життєвих подій, зокрема хрещення і вінчання. Однією з таких також стало її перше гендер-паті. Фотографиня зізнається, що настільки перейнялася моментом, що навіть не змогла стримати сліз під час роботи.
«В моменті я усвідомлюю, що залишаю якийсь відбиток в історії цих людей. Я віддам їм цю пам’ять, і вони будуть просто дивитися і згадувати: так, це було класно. Люблю такі моменти, це той сокровенний стан, що ти можеш передати через кадр», — говорить фотографиня.
Важливим етапом у професійному розвитку став 2025 рік, коли Роза зробила фотосесію з дівчиною на ім’я Валерія. Саме ці кадри стали для неї своєрідною точкою відліку у пошуку власного стилю. Побачивши результат, фотографиня вперше відчула, що фотографії повністю відповідають тому, що вона хоче передавати через свою творчість.
«Я тоді подумала: все було не дарма. Ні, до цього теж прикольні роботи були, але саме ця стала моєю такою відправною точкою. Оце моє, у цьому всьому є я, це те, що найбільше показує мою душу», — розповідає фотографиня.
Віднайшовши власний стиль, Роза остаточно усвідомила: фотографія для неї — не просто хобі, а справжня професія. Сьогодні свій стиль фотографиня описує як cinematic fine-art та romantic editorial. Її приваблює кінематографічність кадру, особлива робота зі світлом та кольором, а саму фотографію вона сприймає як можливість створити маленьку історію, яка могла б існувати ніби окремий кадр із фільму.
За словами фотографині, вона часто бачить навколишній світ саме як набір майбутніх кадрів. Навіть під час звичайної прогулянки Роза може помітити красиве світло, цікаву композицію чи пейзаж. Камера при цьому не завжди опиняється поруч — іноді достатньо просто побачити момент і подумки його зафіксувати.
Так само вона сприймає і людей.
«Мені подобається розглядати обличчя, очі, міміку, адже кожна людина має щось особливе. Ніколи не назву людину, грубо кажучи, негарною. Завжди є за що зачепитися. Є щось гарне — і ти за це зачіпляєшся, сидиш і спостерігаєш», — розповідає Роза.
Саме тому під час фотосесій фотографиня прагне передати внутрішній стан людини у конкретний момент. Роза говорить, що хоче, аби через роки людина могла подивитися на свою фотографію і знову відчути те, що переживала під час зйомки.
«Мені важливо передати не настрій, а стан людини у моменті. Якийсь пройдений етап, якусь ситуацію, пережитий досвід. Щоб людина потім дивилася і думала: “Вау, так, це капець як круто”», — пояснює фотографиня.
Такий підхід Роза пов’язує і зі своїм інтересом до психології. На її думку, фотографія та психологія тісно пов’язані між собою, адже фотографиня в момент зйомки не просто створює красивий кадр, а намагається зрозуміти людину та відчути її стан.
«Я захоплююся психологією, мені подобається саме пізнання людини. І це дає ще більше, бо ти зафіксував момент, ти зловив цю емоцію і душевно ніби з людиною поєднався. Я думаю, що фотографія з психологією дуже тісно взаємопов’язані», — пояснює Роза.
Серед своїх робіт Роза не може назвати лише одну улюблену фотосесію. Каже, що таких кадрів у неї багато, адже кожна зйомка по-своєму залишається в пам’яті. Найбільше фотографиня цінує ті моменти, коли все відбувається легко та природно, без заздалегідь продуманого сценарію.
Однією з таких для неї є серія фотографій з Олесею Луніною. Їхні зйомки часто народжуються спонтанно, без чіткого плану дій.
Серед улюблених робіт Роза також називає фотосесію у сакурах, зйомку з фотографинею Тіною, кадри з дівчиною у стилі Парижа та роботи із дівчиною барбером Євгенією.
Окреме місце серед таких історій займає зйомка, під час якої Роза фотографувала пропозицію руки та серця для своєї подруги. Для неї це був особливий досвід, адже фотографиня одночасно стала свідком дуже особистого моменту.
«Це був той момент, коли я відчула всі емоції світу разом. Я тоді і фотографувала, і плакала. Плакали ми всі. Це був той момент, коли ти сидиш і думаєш: ти такі потаємні моменти фотографуєш, які запам’ятаються цим людям назавжди», — згадує Роза.
Також Розі запам’яталася фотосесія з дівчиною Віталіною.
«Ми просто ходили, розмовляли, фотографувалися і це було душевно та невимушено. Це саме ті фотосесії, що запам’ятовуються для мене», — говорить фотографиня.
Роза зізнається, що особливо цінними для неї стають ті фотосесії, які проходять настільки легко, ніби вона давно знайома зі своїм клієнтом.
У майбутньому Роза хотіла б більше працювати у весільній фотографії та усіляко розвиватися у цьому напрямку.
«Я більше бачу себе як весільного фотографа. Хотіла б прокачати свої навички, пройти курси, працювати в інших країнах. Це мене надихає — там гарно, там естетика, також емоції. Але індивідуальні зйомки я, як і раніше, залишила б, бо також їх полюбляю», — говорить Роза.
Ще один напрям, який цікавить фотографиню, — відео. Роза зізнається, що хотіла б спробувати себе і в цьому форматі, проте для повноцінної роботи у цьому напрямі, за її словами, їй потрібен помічник.
«Я б хотіла кіно знімати, але воно поки що лише у фотографіях», — жартує фотографиня.
Не менш значущою сферою у житті дівчини лишається музика. Роза хотіла б розвиватися і в музиці та мріє спробувати себе у ролі співачки. Попри те, що зараз на музику не завжди вистачає часу, залишати цей напрям Роза не хоче. Каже, що якщо маєш талант і розуміння музики, їх варто розвивати.
«Я хотіла б стати співачкою. Мені хотілося б піти ще в одну частину свого життя — творчість. Я граю на укулеле, співаю, пишу вірші й забивати на це не хочу. Швидше за все, я теж буду рухатися в цьому напрямі, тому що мені це подобається», — розповідає вона.
На завершення Роза радить фотографам-початківцям насамперед не боятися шукати власний шлях. Вона переконана, що у творчій професії важливо не намагатися постійно повторювати за іншими, а зрозуміти, що справді подобається саме тобі.
«Слухати своє серце в цьому плані. Тобі жодна у світі професія не підійде, якщо ти не почуєш, за чим хочеш слідувати. Це факт», — говорить фотографиня.
Інтернет-видання Бессарабії
