Сто років тому жителі бессарабського села Острівне залишали рідну землю в пошуках кращого життя за океаном — у далекій та екзотичній Бразилії. Ця маловідома сторінка історії надихнула місцевого активіста Петра Добрєва на глибоке дослідження, присвячене 100-річчю еміграції болгар з Острівного. Аби дізнатися більше, журналістка інтернет-видання «Махала» поспілкувалася з паном Петром, який поділився не лише зібраними фактами, а й особистим досвідом краєзнавчої роботи, сповненої труднощів, несподіваних відкриттів і щирого зв’язку з минулим.
Петро розповів, що змалку жив із темою Бразилії у свідомості. Спогади й розповіді про цю далеку країну ніби жили десь у глибині його пам’яті. Поряд із його домом мешкали родини, яких у селі по-вуличному називали Американчуйті — їхні предки колись емігрували до Бразилії, а згодом повернулися. Це захоплення з дитинства з часом переросло у справжній інтерес до минулого рідного села Острівне.
Йому також глибоко запам’яталися розповіді бабусі про її тітку, яка теж свого часу вирушила до Бразилії, але згодом повернулася у Бессарабію. А от донька бабусиної тітки вийшла заміж в Бразилії й оселилася там назавжди. Ці родинні історії, що жили в пам’яті Петра, теж відіграли важливу роль у його зацікавленості темою еміграції.
«Коли почалося повномасштабне вторгнення, я відчув, що далі зволікати не можна. У цей момент я усвідомив, наскільки важливо берегти нашу історію — ту, що живе поруч, у людських спогадах. Я вирішив присвятити себе збору та фіксації історії рідного села, доки ці безцінні свідчення ще живуть у пам’яті очевидців», — розповідає Петро Добрєв.
За словами дослідника, саме зараз найвідповідальніший момент для збору свідчень. Демографічна ситуація в селі невтішна, а разом із людьми похилого віку зникає і цілий пласт історії. Петро вирішив почати з маловідомої сторінки минулого Острівного — еміграції його мешканців до Бразилії.
Перед початком дослідження він поставив перед собою дві ключові цілі: з’ясувати, скільки людей з Острівного виїхало до Бразилії та встановити імена тих, хто емігрував.
Його стаття присвячена 100-річчю еміграції болгар з Острівного до Бразилії, яке припадає на 2025 рік.
«Під час дослідження я, користуючись різними джерелами, встановив прізвища 163 жителів села, які виїхали до Бразилії в середині 1920-х років. Після публікації статті ця цифра зросла — тепер мені відомо вже 187 прізвищ. Загалом же, згідно з моїми підрахунками, 243 особи покинули Острівне і більше не повернулися. Водночас я вже встановив імена семи родин, які згодом повернулися назад. Тобто ця стаття — лише початок більш масштабного дослідження, яке ще попереду», — підсумовує Петро.
На думку краєзнавця, головною причиною еміграції болгар до Бразилії стала гостра нестача робочих рук на бразильських плантаціях після скасування рабства в кінці XIX століття. Найактивніша хвиля переселення з села Острівне припадає на осінь 1925 — весну 1926 років.
Під час роботи над дослідницькою статтею Петро зіткнувся з низкою труднощів, зокрема мовного характеру. Адже більшість джерел, присвячених темі еміграції до Бразилії, написані португальською, румунською, англійською та німецькою мовами. Однак вагому підтримку дослідник отримав завдяки спеціалізованим сайтам, де розміщено емігрантські картки. Саме там йому вдалося знайти значну кількість односельців, які залишили Острівне у 1920-х роках.
Окрему цінність у роботі становив живий зв’язок із нащадками переселенців. Петро встановив контакт із чотирма родинами, чиї предки виїхали з Острівного й нині мешкають у Бразилії. Вони допомогли ідентифікувати односельців за списками пасажирів пароплавів та надали додаткові деталі, які оживили сухі архівні дані.
Джерелами натхнення та важливою підмогою стали також книги Жоржа Костікова, предки якого емігрували до Бразилії з села Холмське, та публікації професора Івана Грека з Молдови, який спеціалізується на вивченні історії бессарабських болгар.
«Я працював над своїм дослідженням рівно рік. Це був непростий, але захопливий шлях, який став для мене новим життєвим досвідом. Я постійно консультувався з фахівцями, які охоче надавали мені цінні поради. Серед них — Іван Грек, Іван Думініка, Микола Червенков та вже згаданий Жорж Костіков», – розповів Петро Добрєв.
Стаття Петра під назвою «Колко бабовци са емигрирали в Бразилия през 1925–1926 гг.?» побачила світ у книзі Івана Грека — молдавського історика українського походження — «Бессарабські (Буджацькі) болгари та гагаузи: вчора, сьогодні, завтра. До 100-річчя масової еміграції до Бразилії», яка вийшла у світ декілька тижнів тому. Ця публікація є лише частиною більш масштабного дослідницького проєкту, який Петро планує завершити й оприлюднити вже восени 2025 року.
Про бессарабських болгар у Бразилії також можна прочитати за посиланням. Що ми знаємо про бессарабську Бразилію.
Інтернет-видання Бессарабії
