У місті Рені, на базі спортивного комплексу «Водник», вже понад 17 років існує дитячий футбольний клуб «Олімпік». Це справжня кузня юних спортсменів, багато хто з яких досягає великих висот у футболі, але сам клуб працює в не найпростіших умовах. Про те, як живе клуб, хто стояв біля його витоків, яких вихованців він виростив та з якими викликами стикається – у матеріалі інтернет-видання «Махала».
ДФК «Олімпік» веде свою історію з 2006 року, отримавши друге дихання 2012-го року. Біля його витоків стояли два відомих у місті тренери Андрій Удовін та Олександр Переведенцев, для яких спорт став справою всього життя. Вони охоче діляться своїми знаннями та досвідом з підростаючим поколінням, роблячи це найчастіше на чистому ентузіазмі.
«Дитячий футбольний клуб «Олімпік» є громадською організацією та не входить до структури Ренійської ДЮСШ, існує лише коштом батьків та спонсорів», – зазначив у розмові з журналістом «Махали» один із них, Андрій Удовін.
За словами тренера, єдиною тренувальною базою для клубу всі ці роки залишається спорткомплекс «Водник».
«По суті, нам більше нема де тренуватися, тільки там є стадіон, більше ніде», – каже він.
Головною гордістю «Олімпіка» є його вихованці. Мій співрозмовник називає імена тих, хто досяг значних успіхів, і ці імена – наочне підтвердження якості роботи тренерів, попри скромні фінансово-матеріальні можливості.
«Максим Брагару грав за «Чорноморець», за збірну Україну, за молодіжну збірну України. Сьогодні грає у «Динамо» (Київ), він є чемпіоном України. Влада Кабанова грала за «Динамо» (Київ), зараз грає за «Полісся» (Житомир). Влада Кабанова та Юлія Куліш на всіх змаганнях, на всіх турнірах були найкращими – це вони грали за хлопчиків, які завжди без проблем виїжджали. Всеволод Білий – воротар найкращий із найкращих у своїй віковій категорії, грає за Ізмаїл. Микола Гаврилиця грав за збірну України, виїжджав і до Львова, і до Польщі, і скрізь отримав звання найкращого гравця. Зазначу, що Микола також грає за Ізмаїл. Але грають вони з нашого дозволу, бо обидва – вихованці ДФК «Олімпік». Має бути ігрова практика, на тренуваннях далеко не поїдеш, ігри потрібні – турніри, змагання. Чим більше ігор, тим більше досвіду», – зазначив Андрій Удовін.
За словами тренера, клуб охоплює любителів футболу різного віку та роботу з кожною віковою категорією, потребує особливого підходу. І, звичайно, ми не могли не спитати, скільки дітей тренується на цей час?
«Зараз 60-70 осіб, а до пандемії та війни у клубі займалися до 160 дітей, включаючи старші вікові групи. Зараз у нас три вікові групи: 3-6 років, 6-9 років та 9-12 років і старше, включаючи 16-17-річних хлопців. Найменші – особлива категорія. До них особливий підхід, а до старших — зовсім інший, враховуючи особливості підліткового віку. З’являються якісь примхи, їм хочеться десь потусити і, що гріха таїти, багато хто починає долучатися до шкідливих звичок. Можуть і міцне слово вжити. Як вони самі зізнаються, через емоції. Я їм кажу: «Якщо ви хочете грати у футбол і хочете досягти майбутнього у футболі – треба тренуватися та викорінювати в собі все це. Навіть професіонали не можуть собі дозволити так висловлювати свої емоції. Радий, що дуже багато хто прислухається до порад», – зазначає Андрій Удовін.
ДФК «Олімпік» регулярно бере участь у регіональних турнірах. Його вихованці – часті гості та призери змагань в Ізмаїлі, Болграді, Кілії та інших містах.
«Ще до війни ми брали участь у першості Ізмаїла, в якій загалом брало участь близько чотирьохсот дітей. «Олімпік» був представлений усіма віковими категоріями. Наша старша група посіла на них друге місце. І, звичайно, не можу не відзначити успіх нашої дівочої команди, яка свого часу посіла третє місце в обласних змаганнях у Маяках. Якщо говорити про більш ранні наші досягнення, то з 25 березня по 2 квітня 2014 року наша команда футболістів, 2000 року народження, брала участь у турнірі в Харкові та посіла 3-е місце. На першості в Одесі у групі ми посіли 2-е місце, у загальному турнірі – 6-е місце, брали участь хлопці 2010 року народження. Загалом брали участь 25 команд, найкращим воротарем був визнаний наш Всеволод Білий. Спонсором участі у змаганнях в Одесі був Анатолій Урбанський: дорога, харчування», – розповідає тренер.
А тепер про проблеми. Однією із найгостріших для ренійського дитячого футбольного клубу залишається фінансування, особливо виїзди на змагання.
«На змагання ми їздимо коштом батьків наших вихованців. Ми не маємо інших джерел для фінансування поїздок. Основною підтримкою клубу, окрім батьків, є меценати. Особливу подяку хочу висловити директору ПП «Транс-Експо» Юрію Васильовичу Оносу: він купив нам, нашим хлопцям форму, м’ячі, бар’єри, драбинки, манішки, його допомогу для забезпечення клубу інвентарем важко переоцінити. Юрій Васильович також організував турнір у Рені. Допомагав клубу мер міста Ігор Плєхов, виділяючи кошти на бензин для поїздок на турніри до Ізмаїлу. Ми раді будь-якій допомозі, навіть 50-100 гривень – це теж підтримка», – каже наш співрозмовник.
Зазначимо, що Андрій Удовін – тренер на громадських засадах, людина він у спорті не випадкова – за його плечима солідна школа.
«Тренерською роботою я почав займатися заради свого сина Еріка. Він, а також мій племінник Максим Брагару були у найпершій команді клубу, яка, потренувавшись півроку-рік, вирушила на свої перші змагання до Ізмаїлу та посіла там перше місце. Сам я випускник Харківської школи спортивного профілю Олімпійського резерву. В минулому, у другій половині 90-х років, гравець вищої ліги Молдови, також грав у другій лізі за одеські «Динамо» та «Локомотив» та ренійський клуб «Кондор», учасник і чемпіон обласних змагань, гравець всеукраїнських турнірів по футзалу. 1997 року команда «Пищевик» під керівництвом Федора Антоновича Чебану, де грав і я, стала чемпіоном області, та одне коло відіграла на всеукраїнському рівні. Я досі граю у футбол у міській команді ветеранів», – розповідає він про себе.
Попри ентузіазм, якого тренерам «Олімпіка» не позичати, свої корективи в роботу клубу внесла війна, проте вони сповнені надій та планів на майбутнє.
«Наразі ми не подаємо заявки на обласні змагання. Але щойно закінчиться війна, ми обов’язково заявимося на область – це 100%! Дуже хочеться, щоб це сталося вже цього року. Поки що, у спекотний літній період, тренування найменших футболістів (3-5 років) ми тимчасово призупинили, щоб не було сонячного та теплового удару, але вже у вересні робота з ними відновиться», – каже Андрій Удовін.
«Футбол у Рені є і буде! І тренери також. У нашому клубі дуже багато талановитих дітей, і ми сподіваємося, що хтось із них досягне висот і згодом допомагатиме нам у подальшому розвитку», – підсумував він.
Фото надані Андрієм Удовіним.
Інтернет-видання Бессарабії
