З початком повномасштабної війни багато українців виїхали за кордон, але вони не забули про свою країну, стали волонтерами, брали активну участь у різноманітних культурних заходах на підтримку України. Одним із таких людей став Микола Миколайович Бєлали, якого знають в Ренійській громаді як колишнього головного архітектора Ренійського району. Але про те, що він ще й художник, широкому загалу було відомо мало, поки багато років тому він не відкрив першу персональну виставку своїх робіт у Ренійському музеї. Про життя та творчість ексчиновника та талановитої людини, яка всім серцем любить рідний край – у матеріалі інтернет-видання «Махала».
У лютому 2022 року Микола Бєлали з родиною виїхав до Румунії, у місто Тульча, де проживає багато етнічних українців, які в минулому неодноразово приїжджали на фестивалі української культури в Рені. Там він став волонтером Isaccea Humanitarian HUB, де не лише брав участь в організації гуманітарної допомоги для нужденних в Україні, а й представляв своїми творчими роботами багату спадщину Дунайського регіону.
Тоді, три роки тому, у повітовій бібліотеці «Panait Cerna» відбулася виставка картин нашого земляка під назвою «Тульча очима одного українця», присвячена спадщині цього міста як духовної столиці Нижнього Дунаю. У них художник з України вклав власне бачення та розуміння світу, представивши його широкому загалу. Судячи з коментарів у соціальних мережах, це знайшло відгук у багатьох людей. За словами художника, саме дух цього міста дав йому сили жити заради мистецтва в ці важкі часи.
А ось життєвий і творчий шлях Миколи Бєлали розпочався в Ренійському районі, про який він ніколи не забував: і коли виїхав з родиною у Тульчу, і коли ще до війни жив в Одесі, де десять років працював у міській спеціальній школі для дітей з інвалідністю.
«Я народився і виріс у селі Лиманське. У школі дуже любив брати участь у підготовці інтер’єрів до різних свят: малював, готував костюми. Після 8 класу хотів вступити до Кишинівського художнього технікуму, але моя вчителька Раїса Іванівна Бєлали рекомендувала вступати на архітектуру, бачачи моє майбутнє в цій галузі. Так воно і сталося. Закінчивши 10 класів у Ренійській школі №4, я у 1967 році вступив на будівельний факультет Кишинівського політехнічного інституту, займався на кафедрі архітектури. Пам’ятаю, був дуже великий конкурс, але я пройшов. Щодо образотворчого мистецтва, я малював з дитинства, але про це мало хто знав. Не залишав це захоплення у старших класах. Досі вдячний моєму вчителю малювання Юрію Федоровичу Гарицькому, який всіляко підтримував у мені це захоплення», – згадував Микола Бєлали.
Деякий час він працював в Унгенському районі Молдови, і сталося це в один із найстрашніших періодів для тих країв. Зими тоді були не такі, як тепер, і за один рік рясний сніг розтанув, можна сказати, в одну мить. Вода затопила чотири великих села вздовж Пруту. У їх відновленні брав участь і молодий архітектор. Але навіть тоді він не забув свого захоплення малюванням.
«Пам’ятаю, я намалював п’ять чи шість картин. На одній зобразив будівлю Плавнинського Будинку культури, на решті пейзажі. Потім поділився цими знімками», – згадує Бєлали.
Перша виставка його робіт у районному музеї відкрилася у 2010 році. Тоді ренійці й дізналися, що колишній головний архітектор району (на той час Микола Миколайович вже знаходився на пенсії) був ще й талановитим художником.
«Зізнаюся чесно, я боявся починати. Но все ж рука взялася за пензлі. У нашому місті дуже багато красивих будівель. Напевно, я їх малюю тому, що в мені говорить архітектор. Ще великий Гете казав, що архітектура – це застигла музика, і я з великим ентузіазмом зображую її на своїх картинах», – сказав він мені вже після виставки.
Тоді на виставці була представлена 21 картина. На кожній з них відображена частинка Рені: Свято-Вознесенський собор, будівля колишньої райдержадміністрації, колишня будівля міськради (тепер офіс «Водоканалу»), колишній будинок піонерів (нині центр позашкільної освіти «Перлина») та інші відомі будівлі міста. Микола Бєлали пише маслом, і кольори в його картинах підібрані настільки яскраво й соковито, що знайомі кожному ренійцю будівлі постають у зовсім новому, несподіваному вигляді. Мине час і картини художника стануть для майбутніх поколінь неоціненним історичним свідченням того, яким Рені був колись. Адже рука художника здатна передати те, що не під силу камері навіть найсучаснішого телефону, яка лише механічно фіксує реальність.
«Я не просто малюю, я намагаюся у своїх картинах передати символіку тієї чи іншої будівлі, підкреслити її значущість. Якщо придивитися, то на зображеному соборі можна побачити голуба. Для всіх християн голуб є символом Святого Духа. Таким чином, глядач не просто бачить знайому будівлю на полотні, а й спонукається художником до роздумів про духовне. І саме живопис маслом дозволяє передати цю символіку, адже його перевагою є яскравість фарб», – наголошує художник.
До роздумів про духовне спонукає ще одна з його картин – «Материнство», яка вже на другій виставці в Ренійському музеї було відведено центральне місце. На ній зображена жовто-рожева троянда, а якщо придивитися, то можна побачити жінку, яка схилилася над немовлям. Микола Миколайович, бувши глибоко віруючою людиною та противником абортів, висловив і свою позицію щодо цієї актуальної теми у картині «Не вбий!»
Також Микола Бєлали займається різьбленням по гіпсу, виконавши з цього матеріалу вже згадані будівлі Свято-Вознесенського собору (під золото), колишньої райдержадміністрації (під кераміку) та колишню будівлю міськвиконкому (під бронзу). Ці роботи також були представлені на його першій виставці в музеї. А ще він робить… дружні шаржі. Причому він настільки точно передає характерні риси тих чи інших людей, що відразу видно, хто це.
«Я пишу свої роботи, коли приходить натхнення, і тоді картина може бути написана за день, а то й за дві години», – зізнається художник.
На другій його виставці в Ренійському музеї було виставлено 40 картин, які він написав лише за два місяці. До речі, тоді за неповний місяць виставку його картин відвідало близько 300 осіб – досить велика цифра для маленького містечка, що вкотре підтвердило, що мистецтво за всіх часів, хоч би якими складними вони були, завжди цінується високо.
Фото: сторінка Миколи Бєлали в соцмережі Фейсбук.
Інтернет-видання Бессарабії
