Сьогодні своє професійне свято відзначають Збройні сили України. Вже понад 1000 днів триває повномасштабна війна. На захисті країни стоять наші воїни. Спеціально до свята інтернет-видання “Махала” пропонує підбірку десяти статей про наших захисників, які були підготовлені в 2024 році.
З початком повномасштабного вторгнення про острів Зміїний дізналася не лише вся Україна, а й увесь світ. Захисники Зміїного стали легендою. І не тільки тому, що одному з них належить історична фраза про російський корабель, який послали у відомому напрямку, але й тому, що вони одними з перших потрапили в полон, вижили в тому пеклі і повернулися додому. Один із тих, хто пройшов полон – морпіх 88 батальйону Олександр Лунгу. В ексклюзивному інтерв’ю він поділився своїми спогадами про перебування у полоні.
Повністю прочитати інтерв’ю можна за посиланням.
Родину Флока в селі Калчева знають та поважають більшість місцевих мешканців, оскільки в молоді роки Алла Борисівна працювала в селі вчителькою історії та прищепила не одному поколінню калчевців любов до рідного краю та країни. Її чоловік Віктор є військовим. Разом вони виховали двох синів, Андрія та Ігоря, які у важкі для України часи стали на її захист та віддали за мирне майбутнє свої життя.
Повністю прочитати статтю можна за посиланням.
Максим Григоращенко народився 15 березня 1989 року в місті Білгород-Дністровський. Він був головною опорою для молодшої сестри Владислави.
Через рік після початку повномасштабного вторгнення хлопцю прийшла повістка і він, не довго думаючи, пішов на фронт. Служив у 503 окремому батальйоні морської піхоти 36-ої бригади на посаді командира відділення морської піхоти, молодшого сержанта.
22 лютого 2024 року під час виконання бойового завдання поблизу села Кринки Херсонської області Максим отримав поранення, його встигли вивезти, проте від тяжких уражень він помер.
Що згадує про брата його сестра, можна прочитати за посиланням.
Дмитро та Анастасія Оріховські попри війну створили міцну родину та разом несуть службу у Болградському батальйоні територіальної оборони.
28 лютого 2022 року Дмитро добровільно пішов у військкомат міста Болград, а через два дні, 2 березня, туди пішла й Анастасія. Таким чином пара стала військовослужбовцями 184-го батальйону 122-ї окремої бригади територіальної оборони.
Повністю прочитати статтю можна за посланням.
Матрос Михайло Ялама загинув смертю героя 9 січня 2023 року близько 12.00 під час ворожого танкового обстрілу спостережного пункту позиції “Клайд-2” біля населеного пункту Красногорівка Покровського району Донецької області, внаслідок чисельних осколкових поранень, несумісних з життям.
Повністю прочитати спогади дружини можна за посиланням.
На півдні Одещини є колоритне село Кубей, де проживають етнічні болгари та гагаузи. Вони зберігають рідну мову та традиції. Захист рідної землі для них – не просто слова, а конкретні дії. Прикладом є родина Сакали, троє дітей яких зараз перебувають на фронті та захищають Україну. Як вдалося виховати таких відданих Батьківщині дітей та як родина переживає ці важкі часи – читайте за посиланням.
10 квітня 2024 року росіяни завдали ракетного удару по Одеському району двома балістичними ракетами. За волею долі уродженець Болградщини Роман Юхневич опинився неподалік місця прильоту першої ракети, і, як військовий медик та небайдужа людина, без вагань кинувся рятувати людей. В той самий час у це місце прилетіла друга ракета… Звістка про загибель Романа стала шоком для побратимів, рідних та всіх, хто знав його особисто. Невтішне горе спіткало його дружину Олену, з якою він встиг створити сімʼю незадовго до своєї загибелі.
Журналістка інтернет-видання «Махала» поспілкувалася з Оленою та дізналася, яким був Роман. Статтю можна прочитати за посиланням.
Вадим Скрипник з села Кам’янське Арцизької громади – військовослужбовець із багаторічним бойовим досвідом, який із 2014 року стояв на захисті України. Коли в лютому 2022 року розпочалося повномасштабне вторгнення, Вадим перебував у Польщі, але, не вагаючись, повернувся до рідної землі, щоб знову долучитися до лав ЗСУ. Вадим мріє не лише про перемогу на фронті, але й про майбутнє: відкрити власну справу, сприяти відновленню України та бачити її мирною й успішною.
Історію військовослужбовця можна прочитати за посиланням.
Захисник острова Зміїний Олександр Кардашов після 27 місяців полону та реабілітації нарешті повернувся додому – в рідний Болград. На цей момент чекала вся вулиця, де живе захисник, але, звичайно, найбільше Олександра чекали рідні: дружина з сином, мати та сестра. Цю щасливу мить довгоочікуваної зустрічі зафіксувала журналістка видання «Махала».
Відео зустрічі можна подивитися за посиланням.
Востаннє військовослужбовець ЗСУ з Рені Роман Маргаза вийшов на зв’язок із рідними 3 березня, а 9 березня стало відомо, що 22-річний молодший сержант із позивним «Лайтік» зник безвісти в Донецькій області. Є інформація, що Роман був тяжко поранений в бою і відправлений до стабілізаційного центру.
Ця стаття – розповідь мами про сина, яка чекає дзвінок від нього. На жаль, невдовзі прийшла трагічна звістка, що Роман загинув.
З підбіркою статей до Дня Збройних сил України 2023 року можна ознайомитися за посиланням.
Інтернет-видання Бессарабії
