Щоранку о 09:00 в Україні оголошено загальнонаціональну хвилину мовчання. Кожен ранок ми згадуємо всіх загиблих внаслідок збройної агресії Російської Федерації.
Сьогодні згадуємо мешканця міста Ізмаїл Білинського Ярослава Миколайовича, який загинув від рук російських окупантів у січні 2024 року.
Як повідомляє міський голова міста Ізмаїл Андрій Абрамченко, народився Ярослав 17 листопада 1993 року у селі Городище Піщанського району Вінницької області. Провчившись 3 класи, переїхав з родиною до Одеси.
Хлопець займався веслуванням на каное і у 2007 році взяв золото та срібло на Чемпіонаті України. Цього ж року виграв Кубок України. У 2009 році він став кандидатом у майстри спорту з веслування на байдарках та каное. У 2010 році взяв участь у Чемпіонаті Європи та став майстром спорту.
У 2011 році він був призваний на строкову військову службу до спортроти Внутрішніх військ України. Тут чоловік почав виступати за спортивне товариство «Динамо». За свою спортивну кар’єру Ярослав отримав понад півсотні медалей та безліч грамот.
Війна внесла свої корективи і у 2016 році Ярослав закінчив Національний університет кораблебудування імені адмірала Макарова, отримавши освітньо-кваліфікаційний рівень бакалавра з фізичного виховання та спорту. Через рік чоловік підписав контракт, ставши прикордонником. Служив в Ізмаїльському прикордонному загоні.
У 2017 році Ярослав став юнацьким тренером секції з веслування на каное, що знаходилась на річці Дунай, а також викладачем в Ізмаїльському військово-морському ліцеї. У червні 2021 року чоловіка призначили на службу у відділі «Вилкове».
На початку повномасштабного вторгнення разом з побратимами з відділу прикордонної служби «Вилкове» виконував бойові завдання на ділянці Бердянського прикордонного загону в районі міста Марганець.
У 2023 році Ярослава призначили на посаду заступника начальника прикордонної застави з персоналу прикордонної комендатури швидкого реагування. Військовий також безпосередньо брав участь в бойових діях на ділянках в межах Сватівського району Луганської області. Під час проведення штурмових ворожих дій саме Ярослав очолював оборону на позиціях відділень.
23 січня 2024 року серце захисника раптово перестало битись. 26 січня воїна поховали на Алеї слави на Ізмаїльському міському кладовищі. Вдома у вічній скорботі в захисника залишились дружина та двоє маленьких доньок.
Інтернет-видання Бессарабії
