В Ренійській громаді День жалоби: сьогодні відбулося прощання з жителем міста Рені Віктором Фанаржи, який загинув на фронті на Донеччині. Воїну, який віддав життя за свободу та незалежність України, було лише 33 роки. Проводити його в останню путь прийшли не тільки друзі, сусіди, побратими, а й ті, хто не знав його особисто – кожен вважав для себе важливим і необхідним бути тут і віддати шану Захиснику. На церемонії прощання побував й журналіст інтернет-видання “Махала”.
Траурна процесія розпочала свою ходу від міського моргу і, зробивши зупинку біля будинку, де мешкав Віктор, продовжила рух вулицею Вознесенською до Свято-Вознесенського собору. По всьому шляху її прямування загиблого Героя зустрічали ренійці, які вишикувалися в «живий коридор» з українськими прапорами й схиливши коліно.
Труну з тілом воїна побратими несли на плечах. Біля входу на територію головного міського храму вони зупинилися та опустили труну, і кожен зміг підійти, аби попрощатися з військовим та покласти квіти. Потім труну занесли до храму, де пройшло відспівування за православною традицією.
«Вітя був чудовою людиною, ми товаришували близько 15 років. Дуже добрий, чуйний, і вся його родина дуже хороші, добрі люди. Сім’я у нього велика: мама, її звуть Людмила, працювала в пекарні, виховала п’ятьох дітей – старша донька, потім Вітя та ще три дочки, наймолодша з яких ще школярка. Вітя завжди був готовий підтримати у скрутну хвилину, прийти на допомогу… Чесно, нам дуже важко говорити», – сказали у розмові з журналістом «Махали» друзі Віктора, молоде подружжя Ольга та Олександр Шевєль, ледве стримуючи сльози.
«Востаннє я розмовляв із Вітею у день його народження, 10 липня, привітав його. Коли він був на фронті, ми виходили один з одним на зв’язок, але рідко, та й зв’язку щоразу там не було. Я намагався його вкотре не турбувати, бо розумів, що він перебуває на позиціях. Писали йому, а він по можливості відповідав. Вітя ніколи не повідомляв, де саме він знаходиться, а ми не питали, бо розуміли, що говорити про це не належить», – продовжив Олександр.
«Ми завжди його пам’ятатимемо щасливим, веселим, усміхненим», – додала Ольга.
А ось що сказала сусідка родини Євгенія Вівіч: «Віктора знала з дитинства, добрий хлопчик був, навчався в училищі, потім працював в Ізмаїлі на автозаправній станції. Тато його помер давно, є мама та сестри. Віктор пішов на фронт добровольцем разом із чоловіком своєї старшої сестри. Вони двічі приїжджали у відпустку. Це велике горе, ми, сусіди, коли дізналися, скинулися на похорон, але прийти на прощання змогли не всі, бо багато хто хворіє».
Після відспівування в соборі траурна процесія попрямувала на міський цвинтар. Поховали Віктора Фанаржи на Алеї слави поруч з іншими загиблими воїнами, уродженцями міста Рені.
Про те, якою людиною був Віктор Фанаржи та за яких обставин загинув, журналісту «Махали» розповів його близький друг Олександр Демидчик, статтю можна прочитати за посиланням.
Інтернет-видання “Махала” висловлює глибокі співчуття рідним та близьким Захисника України. Героям слава!
Інтернет-видання Бессарабії
