Нещодавно у німецькому місті Штутгарт відбулася 46-та урочиста зустріч Асоціації бессарабських німців “Bundestreffen 2024“. На цей форум, який традиційно проводиться спільнотою бессарабських німців кожні два роки, була запрошена й делегація з селища Сарата, в тому числі й журналістка інтернет-видання “Махала”.
Цього року основною темою Bundestreffen було «70 років партнерства з містом Штутгарт – Солідарність в тяжкі часи».
У просторій світлій залі гостей зустрічали духовою музикою. Голова Асоціації бессарабських німців Брігітте Борнеманн тепло привітала зібрання та представила гостей, організаторів, помічників, що допомагали у підготовці форуму. З вітальним словом виступив пастор Карл-Хейнц Ульріх, який побудував проповідь на прикладі своєї родини. У кожного з присутніх тут бессарабських німців – своя особиста драматична історія поселення, налагодження життя та подальшого виселення з Бессарабії та Добруджі, які стали для німців-колоністів батьківщиною. Більшість з них пройшли важкий, часто трагічний шлях, зокрема, «Назад, на батьківщину» («Heim ins Reich»), переживши великі втрати. Подолати труднощі та заново укорінитися на німецькій землі цим людям допомогла велика віра в Бога. Тому на цих зібраннях постійно звучали «Отче наш» та псалми, спільні молитовні звернення до Господа.
На форумі було багато поважних спікерів, які приділили час та увагу спільноті бессарабських німців та їх гостям. З вітальним словом звернувся до присутніх Генеральний консул Бразилії Едсон Роналдо Дрегер (його родичі колись мешкали у селі Теплиця). Історію своєї сім’ї згадала і Анке Домшейт-Берг, дідусь якої був старостою Тарутиного. Делегація Саратщини була вражена тим, як дбайливо бережуть німці ці родинні спогади.
Про солідарність у важкі часи говорив лорд-мер міста Кірххайм-Тек Паскаль Бадер, який відвідав Сарату цієї весни. Зараз йде налагодження дружніх та партнерських відносин цього міста з Саратою, а федеральний уряд передбачає конкретні справи на підтримку Саратської та сусідніх Арцизької й Тарутинської громад. Доктор Паскаль розвиває контакт з закладами освіти, охорони здоров’я, пожежними частинами тощо. І підкреслює, що зрозумів, наскільки близькі мир та війна, як страшно, коли звучить повітряна тривога та є небезпека від ракет та дронів. І наскільки важливі солідарність та підтримка у такий час. У своїй промові він зазначив, що війна показала своє нелюдяне обличчя, а мешканці Бессарабії зараз саме демонструють свою велику людяність…
Зі словами вдячності за допомогу та готовність до реалізації спільних проєктів виступив Арцизький міський голова Сергій Парпуланський.
У своєму урочистому привітанні доктор Франк Ноппер, мер міста Штутгарта, віддав належне бессарабським німцям, які багато страждали, але після війни допомогли відродити Штутгарт та зробили великий внесок в його подальший розвиток. Ностальгія об’єднала бессарабських німців у одну спільноту. «Ніколи не забувайте свого зв’язку із батьківщиною!» – наказав пан Ноппер. Він нагадав, що на перших зустрічах збиралося до 5 тисяч бессарабських німців, і відбувалися вони зазвичай у Штутгарті. (Як згодом удалося дізнатися, на нинішньому форумі, на жаль, були присутні всього до 250 осіб. Але, що цікаво, найстаршим був бессарабський німець віком 102 роки…) Крім того, спікер зауважив: «Наші серця зараз з Україною. Ви зараз є символом миру, вільного світу. Європа та весь світ мають нести відповідальність за те, що зараз відбувається. Але ви не повинні думати про помсту, ви завжди маєте думати про примирення, пробачення… Ви маєте бути знаком миру, дружби та свободи. А Штутгарт був, є та буде партнером бессарабських німців…». Символічно тут прозвучала музична композиція у виконанні духового оркестру, що поєднала в одну мелодію Гімн України та Гімн Європи.
Далі відбулося нагородження активістів Асоціації, які багато та плідно працюють з бессарабськими громадами. Серед них – Віктор Фріц, якого добре знають в громадах колишнього Саратського району. На адресу відзначених осіб від однодумців прозвучало багато добрих слів, які надають натхнення та мотивують до подальшої праці.
Час для зустрічей і бесід дав можливість для живого спілкування з друзями та нових знайомств. У фойє та коридорах були представлені ярмарок та виставки, серед яких і стенд історико-краєзнавчого музею «Музеї Сарати: минуле, сьогодення, майбутнє».
Після обіду були представлені доповіді, присвячені бессарабським переселенцям в Штутгарті. Фінансовий директор Асоціації Хартмут Кнопп заснував свою доповідь «Карл Рюб та повернення бессарабських та добруджанських німців в Баден-Вюртемберг» на біографії свого знаного пращура. Анонс спец виставки у музеї бессарабських німців у Штутгарті підготував куратор музею Олаф Шульце. Паралельно в іншій залі слухали тему «Партнерство з Бессарабією, громадська кооперація для гуманітарної допомоги, освіта, культура, соціальні питання», яку модерувала доктор Хейнке Фабріциус, спеціаліст міністерства культури.
Окрім цього учасники Bundestreffen розглянули тему «Бессарабські поселення – шлях до інтеграції в післявоєнній Німеччині», запропоновану членом історичної комісії, доктором Гансом Рудольфом Вахлом, а також обговорили тему партнерства музеїв та туризму в Бессарабії, представлену доктором Хейнке Фабріциус.
Підсумки зустрічі підвів доктор Хартмут Кнопп. Це був насичений подіями та враженнями день, сповнений живого спілкування, відчуттів взаєморозуміння та підтримки, зміцнення нашої дружби.
Після цього на делегацію з Бессарабії чекали декілька насичених днів. Вони відвідали декілька стародавніх німецьких містечок, багато екскурсій та музеїв.
Під кінець перебування українців в Німеччині у Бессарабському домі у Штутгарті відбулася традиційна підсумкова зустріч.
Голова Асоціації бессарабських німців Брігітте Борнеманн промовила: «Що нас об’єднує з Бессарабією? Це будинки, дороги, паркани, побудовані нашими пращурами та збережені вами. Коли ми приїжджаємо, наші серця починають битися частіше. Ми вже не відчуваємо себе чужими. І з початком війни зрозуміли, що вам потрібна підтримка. Колись війна закінчиться, і тоді ми будемо створювати спільні проекти. А зараз ми розмірковуємо, чим саме можемо допомогти за своїми можливостями. Ми відчуваємо себе сильнішими, коли можемо допомагати. Це – наш християнський обов’язок…». Співзвучним було слово доктора Хартмута Кноппа, який нагадав: «Нас пов’язує спільна батьківщина!..».
Пан Кнопп розповів про нещодавнє оновлення музею бессарабських німців, про те, що поставлено задачею налагодити зв’язок з музеями Бессарабії, щоб здійснити цифровізацію та розмістити інформацію про них у міжнародному банку даних. Саратський музей – один з перших, хто долучився до цієї роботи. Завідувачка закладу Любов Клим представила проект розвитку музею, який був схвалений та підтриманий зібранням.
Весь час перебування у Німеччині українці відчувати теплий прийом та щирі співчуття та бажання допомогти Україні перемогти у війні та відновити спільні культурні проєкти.
Інтернет-видання Бессарабії
