Інтернет-видання Бессарабії

ОКО повертається на Батьківщину: у Болграді відбудеться триденний показ найкращих фільмів фестивалю

08 Листопада 2023 09:43
Олександра Сергєєва
ОКО повертається на Батьківщину: у Болграді відбудеться триденний показ найкращих фільмів фестивалю

До рідного міста повертається Міжнародний кінофестиваль “ОКО”. Кіновихідні в Болграді відбудуться з 24 по 26 листопада у Центрі культури та дозвілля (колишній Будинок офіцерів) за адресою: вулиця Інзовська б.170. Про це повідомила організаторка фестивалю Тетяна Станєва. 

Кожен день фестивалю буде присвячено конкретній темі. Так, у перший день відбудеться показ фільмів-переможців, другий день буде присвячено російсько-українській війні, а на третій день буде представлено болгарські фільми, як знак вдячності країні за те, що вона цього року прийняла фестиваль у себе. 

У перші два дні глядачі зможуть подивитися по два фільми – один повнометражний та один короткометражний, а у третій день одразу три фільми, але усі вони – короткометражні.

Тож, програма кіновікенду буде наступною: 

1-й день (24 листопада о 16.00)

«Відкриття відкривачів» – короткометражний фільм у якому сім’я із Західної Африки розповідає європейській знімальній групі історію про те, як їхній предок відкрив європейських дослідників. Люди розповідають історії, які передаються з покоління в покоління, про перші візити білих людей в Африку. Цей документальний фільм досліджує, як гордість і переконання можуть впливати на колективну пам’ять. 

«Золота Земля» – про трудову міграцію африканця до Фінляндії. 

Коли Мустафа, фін-сомалієць, дізнається, що земля на Африканському розі, звідки походять його предки, багата на поклади міді та золота, він ухвалює рішення змінити звичний спосіб життя своєї родини у Фінляндії на Сомаліленд, самопроголошену державу в Східній Африці. Поки Мустафа намагається дістати скарби з-під землі, його діти вирушають у складну подорож, щоби дізнатися, де насправді їхнє місце.

2-й день (25 листопада, о 14.00)

«Чорнобиль 22» – це історія про те, як в окупованій Чорнобильській зоні відчуження анонімний інформатор Збройних сил України таємно фільмує пересування російських військ, а працівники ЧАЕС обговорюють свій досвід перебування на окупованій росіянами атомній електростанції. Фільм створено в межах проєкту «Свідчить Україна» (The Reckoning Project: Ukraine Testifies), що займається документуванням та розслідуванням російських воєнних злочинів в Україні.

«Життя на межі» – переможець національної програми, який цього року відкрив фестиваль ОКО у Болгарії. 

Фільм розповідає про те, як з уламків спогадів та власного кіноархіву ветерани Павло та Юрко збирають мозаїку причин та наслідків, з яких складається сьогоднішня російсько-українська війна – від кінця 2013 року до сьогодні. 

Автори пішли добровольцями на фронт, побували в гарячих точках Донбасу, створили саморобний дрон «Фурія», назву якого зараз носить один з підрозділів аеророзвідки. І весь цей час вони продовжували творити, аби показати світові правду про війну.

3-й день (26 листопада, о 14.00)

«Хоро між двома берегами» – переможець в номінації національне болгарське кіно. Фільм розповідає про маловідомі і вже майже зниклі ритуали у волоських селах північно-західної Болгарії та Сербії, пов’язані з поховальною і поминальною традицією. Тутешні обряди пробуджують емоції завдяки вражаючому зіставленню теми пограниччя – життя і смерті. Фільм зосереджується на житті та особистих історіях кількох людей по обидва боки кордону, які взяли участь у власному обряді вшанування пам’яті, згідно з місцевою традицією. Кульмінацією є спів хору померлих, який і досі можна почути у Болгарії та Сербії в перший день Великодня в кожному волоському селі. 

«Ельбетиця – містика та диво». Ельбетиця – це стародавній символ, який протягом тисячоліть був центральним елементом болгарської культури та історії. У фільмі досліджується значення цього символу, його походження та призначення.

«Ткалі-килимарки». У фільмі розповідається про молоду дизайнерку, яка приїжджає до маленького болгарського села, де більшість мешканців – літні жінки. Вона переконує бабусь виткати нову модель традиційного килима, який називається «чергі». Але коли вони починають збирати старий ткацький верстат, то виявляють, що деяких деталей не вистачає. Тепер жінкам доводиться по крупицях відновлювати старі знання і водночас  шукати втрачені зв’язки між собою.

Поділитись
Зараз читають