Щоранку о 09:00 в Україні оголошено загальнонаціональну хвилину мовчання. Кожен ранок ми згадуємо всіх загиблих внаслідок збройної агресії Російської Федерації.
Сьогодні згадуємо уродженця смт Сергіївка Білгород-Дністровського району Шишкова Олександра Валерійовича, який загинув від рук російських окупантів в липні 2022 року.
Першого липня 2022 року російська авіація атакувала ракетами базу відпочинку та житловий багатоповерховий будинок в селищі Сергіївка Білгород-Дністровського району. В ту ніч загинула 21 людина, включаючи 12-річного хлопчика, а також постраждали 38 осіб, включаючи шість дітей та вагітну жінку. В переліку загиблих є Шишков Олександр.
Олександр народився 19 травня 1980 року у селищі Сергіївка Одеської області. З дитинства цікавився футболом, займався в Білгород-Дністровському футбольному клубі та яхт-клубі на березі Будацького лиману. Підлітком вступив у спортивний інтернат у Дніпрі. І хоча в університет в Одесі пішов на спеціальність “політологія”, спорт не покинув: виступав за збірну вишу, грав за місцеві футбольні клуби. Згодом захопився пляжним футболом і взяв участь у чемпіонаті світу в Ріо-де-Жанейро (Бразилія, 2005 рік).
У 2010 році створив в Одесі дитячо-юнацький футбольний клуб «Атлетік». Будучи президентом клубу, одночасно працював у ньому тренером. Аби купити штучний газон для поля, де займалися вихованці ФК, продав свою однокімнатну квартиру в Одесі. Згодом “Атлетік” зміг відкрити 17 футбольних майданчиків по всій Одесі. До початку повномасштабного вторгнення Росії у клубі було 27 тренерів і близько 1200 вихованців, щоліта дітей оздоровлювали в санаторії в Сергіївці.
Як повідомляє платформа памʼяті “Меморіал“, для Шишкова “Атлетік” був справою життя. Дружина Олександра розповідає, що чоловік починав робочий день дуже рано. Вже о п’ятій ранку міг придумувати нові турніри. Працював без вихідних.
“Настільки любив роботу, що сам косив поля, поливав. Ми працювали над справою разом — запустили перші турніри та сайт. Пригадую, ми чекали, щоб набралося перших 50 переглядів на сайті — і це було щастям. Олександр дуже любив футбол, “Атлетік” — його перша дитина”, — розповідає дружина.
Двоє синів Шишкова — Максим і Дмитро — допомагали йому облаштовувати поля, ходили з ним на інтерв’ю й турніри. Молодший син Дмитро теж фанатично полюбив футбол і мріє про кубок Ліги чемпіонів. Постійно запитує матір, як і де тато грав, на якій позиції стояв. Сам Олександр ніколи не нав’язував синам свого захоплення, але коли бачив захват й бажання молодшого сина, то всіляко це підтримував.
Олександр дуже любив дітей, і саме вони, а не заробіток, були його пріоритетом. Він мріяв дати усім талановитим дітям можливість розвиватися.
“Ми мріяли про те, аби діти займалися взагалі безкоштовно, без членських внесків. І щоб команда наших дітей грала в Лізі чемпіонів. У нас в обох діти, ми самі – люди небагаті й розуміли, що кожна дитина повинна мати можливість навчатися”, — каже партнер по бізнесу Володимир Балик.
Олександр хотів відкрити спортивний інтернат у Сергіївці.
“Саша знав, що є багато талановитих діток з маленьких міст чи сіл, чиї батьки не можуть забезпечити їм таке хобі. Він хотів допомогти їм безкоштовно, таким чином розвиваючи український футбол”, — пояснює дружина.
Коли почалося повномасштабне вторгнення, Олександр відмовився переїжджати з Одещини.
“Він завжди казав, що це його батьківщина й нікуди їхати він не збирається. Бо тут його життя”, — пригадує дружина.
Шишков перебрався до Білгород-Дністровського, де був батьківський дім, а в Сергіївці зібрав команду з місцевих дітей.
Напередодні обстрілу діти, які грають за цю команду вирушили до Одеси, а Шишков залишився на базі відпочинку “Годжі”. Саме сюди російська ракета безжалісно влучила, зруйнувавши трьохповерхову будівлю та забравши життя трьох людей.
Інтернет-видання Бессарабії
