Щоранку о 09:00 в Україні оголошено загальнонаціональну хвилину мовчання. Кожен ранок ми згадуємо всіх загиблих внаслідок збройної агресії Російської Федерації.
Сьогодні згадуємо уродженця села Каракурт Аубакірова Руслана Аманжоловича, який загинув від рук російських окупантів у жовтні 2022 року.
Руслан народився 1981 року у селі Каракурт. Тут же він закінчив школу. Виховувався в багатодітній родині, де окрім нього було ще сім братів і сестер. Батьки – мама-болгарка і тато-казах – виховали у своїх дітей багато гарних рис характеру, в тому числі – патріотизм, тому Руслан пішов на фронт добровольцем в перші дні війни. Був призваний з Миколаєва, де жив останніми роками.
За період війни мав два осколкових поранення. Після другого важкого поранення міг залишитися в тилу, але як тільки встав на ноги – попросився знову на фронт. За станом здоров’я не міг повернутися на першу лінію, але хотів бути корисним своїм побратимам, своїй країні, тому доставляв на фронт все необхідне для ЗСУ.
28 жовтня під час боїв за визволення Херсонщини Руслан попав під обстріл ворожої артилерії і загинув. В Миколаєві у нього залишилися дружина і дві доньки.
Односельці пам’ятають його як дуже позитивного і доброго хлопця, який завжди готовий був прийти на поміч.
Героя поховали 1 листопада 2022 року в селі Долинка Саратської громади. Саме в цьому селі останнім часом проживала його родина.
На фасаді ліцею села Каракурт відкрили меморіальну дошку, присвячену випускнику школи – Руслану Аубакірову.
Окрім цього, в травні 2023 року Саратська селищна рада присвоїла Руслану звання “Почесний мешканець села Долинка”, а в липні – на головній вулиці смт Сарата відкрили меморіальну стіну. На ній зображені полеглі українські захисники, які проживали на території громади і загинули на війні. Серед них є й Руслан Аубакіров.