Нещодавно неврологічне відділення Ренійської лікарні відзначило новосілля – його перевели на другий поверх будівлі поліклініки. До цього воно багато років займало одноповерховий будинок по сусідству, де колись знаходилося відділення хірургії. Як можна охарактеризувати умови у нових приміщеннях, чи все зроблено для комфорту хворих?
«Нові умови, в яких знаходиться відділення, звісно, відрізняються від колишніх. Чистота, простір, вид з вікна, комфорт – це все позитивно впливає на лімбічну систему хворих, тобто на центр емоцій, оскільки позитивні емоції є невід’ємною частиною якнайшвидшого одужання хворих. Звичайно, є нюанси, про які вже неодноразово було сказано – це відсутність ліфта. Не зовсім легко молодим дівчатам піднімати лежачих хворих на 2 поверх», – відповідає на запитання завідувачка неврологічним відділенням Вікторія Суворова.
Зазначимо, що Вікторія Андріївна входить до когорти молодих фахівців Ренійської центральної міської лікарні, їй лише 27 років, і представляє вона місцеві кадри, оскільки народилася і виросла в Рені.
«Моя мама 32 роки працює медсестрою в Ренійській ЦМЛ, я з дитинства перебувала в оточенні лікарів та медсестер і мене буквально переслідувала фраза, яку дуже часто чула: жодні гроші світу не зможуть зрівнятися з вдячними очима пацієнта чи врятованим життям. Тому, пам’ятаю, з 6 років я твердо та впевнено вирішила, що стану лікарем. Мій шлях до мрії був довгим і тернистим. Закінчила Одеський національний медичний інститут і вирішила повернутися додому, до рідного міста, бо тут почуваюся своєю. З 2019 до 2021 року проходила інтернатуру ОНМедУ, кафедра неврології, на базі Ренійської ЦМЛ під керівництвом Олега Костянтиновича Бурля», – каже вона про вибір професії.
Завідувачкою відділенням Вікторія Суворова працює з 20 січня 2022 року.
«Своє призначення сприйняла з невеликим побоюванням, оскільки особливого досвіду ведення адміністративних справ у мене не було, а поєднувати треба було і лікарські обов’язки, і адміністративні, спрямовувати роботу відділення, стежити за функціональними обов’язками персоналу та за собою насамперед. Але мій учитель і колектив мене підтримали і сказали: «У вас все вийде», – зізнається вона і додає: «Я щиро бажаю бути не на чолі колективу, а його одиницею, що функціонує. Думаю, це маленька запорука успіху керівника».
Інтернет-видання Бессарабії
