Сьомого грудня 1944 року п’ятеро мешканців села Курчі (яке за радянських часів перейменували в село Виноградівка) спровокували “антирадянський виступ”. Біля сільської ради вони виступали перед присутніми односельцями, яких мобілізували для роботи на промислових підприємствах в інших регіонах країни, і закликали нікуди не їхати. В результаті цього в сільській раді розпочалася сутичка: активісти розбили вікна, зламали двері та побили робітників сільської ради.
Про це стало відомо зі спеціального повідомлення секретарю ЦК КП(б) України від заступника наркому державної безпеки УРСР Павло Дроздецького, фотографію якого виклав на своїй сторінці у Фейсбуці доцент кафедри історії та методики її навчання Ізмаїльського державного гуманітарного університету Віктор Дроздов. Цей документ довгий час зберігався під грифом “Цілком таємно”.
В повідомленні зазначено, що “7 грудня 1944 року в селі Курчі Болградського району Ізмаїльської області кулаки Ябанжі Яків, Терза Георгій, Ангелов Георгій та інші з метою зриву відправки призовного контингенту, мобілізованого для роботи в промислових підприємствах, спровокували антирадянський виступ.
Встановлено, що зазначені кулаки, у присутності жителів села, що зібралися біля будівлі сільської ради, закликали мобілізованих відмовитися від явки на збірний пункт, підбурювали вчинити розправу над сільським активом. Ними були побиті члени сільської ради Парушев Федір та Могул Микола та бійці винищувального загону Балакчі Георгій та Балакчі Петро, одночасно вони розбили шибки у вікнах у будівлі сільської ради та зламали двері.
Провокаційний виступ куркулів припинили лише після здійснених бійцями винищувального загону пострілів у повітря“.
В результаті цього повстання були заарештовані мешканці села Ябанжи Яков, 1901 р.н., Ангелов Георгій, 1919 р.н., Банєв Іван, 1911 р.н. Молла Федір, 1920 р.н. та Терза Георгій, 1903 р.н.
В документі зазначено, що приводом для антирадянського провокаційного виступу, вони використали поведінку голови Курчійської сільради – Радова, який зловживав своїм службовим становищем з метою укриття від мобілізації своїх п’яти братів.
“Необхідно зазначити, що факти зловживань при проведенні мобілізації робочої сили для роботи в промислових підприємствах з боку голів сільських рад мали місце і в низці інших сіл.
Районні партійно-радянські органи самоусунулися від проведення зазначеного заходу, не роз’яснили населенню значення мобілізацій, не проводили необхідної масово-політичної роботи, в результаті замість 2940 осіб, що підлягали явці, на призовний пункт з’явилося 1462, а по місту Болграду зі 1000 осіб тільки 3″, – зазначив Павло Дроздецький.
Сьогодні на ці факти, які радянська влада старанно приховувала, дивишся під іншим кутом. Багаті люди, які заробили свої статки важкою працею, але яких радянська влада називала зневажливо «кулаки», були рушівною силою на селі. Вони були більш свідомі і освічені, їм було що втрачати. Радянська влада жорстоко розправилася з ними під маркою антирадянських виступів. Так знищили цілий клас на селі. Не дивно, що в радянські часи село безнадійно відставало у розвитку від міста. Дивно, що багато селян похилого віку і досі ностальгують за радянським періодом.
Нагадаємо, раніше стало відомо, що у 1946 році радянська влада хотіла перейменувати Болград в місто Кутузов.
Інтернет-видання Бессарабії
