Спочатку пандемія Covid-19, а потім війна змусили майстриню Світлану Шльонкіну поставити на паузу свою творчість. Майже два роки майстерня прикрас “Бiла Мальва” перебувала у творчій кризі, але все змінило одне повідомлення.
“До мене звернувся боєць з “нуля” (ім’я військового майстриня вирішила не відкривати) з проханням зробити прикрасу дружині на річницю весілля. Відмовити захиснику я не могла. Були переживання, бо давно не брала в руки інструменти, не практикувала плетіння, але я впоралася”, – розповіла “Махалі” майстриня Світлана Шльонкіна.
Як виявилось жінка військового родом з Бессарабії, за національністю болгарка, тож і прикраса мала бути за традиційними мотивами.
“Я довго вирішувала братися за роботу чи ні. По-перше, матеріали достатньо дорогі, є навіть антикварні матеріали, більшість з яких ми з моєю подругою-етнографкою купували на аукціонах. По-друге, відмовити я не змогла. Тоді я зрозуміла, що треба повертатися та починати творити знову”, – каже Світлана.
Майстриня зізналася, що нічого не знала про болгарське національне вбрання та без допомоги знайомої етнографки вона б не змогла зробити намисто, яке б передавало традиції болгарського народу.
“Робота була складна, перемовини з замовником тривали майже три місяці, всі ми розуміли, що на передовій не так багато часу на розмови телефоном, але ми все зробили в заплановані терміни”, – поділилася майстриня.
Намисто вже дійшло до замовника.
“Для мене це новий досвід. Дуже сподобалися народні костюми та стиль болгарського народу. Ніколи раніше не замислювалася над тим, що в Україні живуть такі колоритні нації з дуже яскравим народним вбранням”, – розказала Світлана.
Софія Чебан
Інтернет-видання Бессарабії
