Повернувшись до Білгорода-Дністровського після звільнення зі служби через інвалідність, ветеран російсько-української війни Олександр Панченко разом із побратимом Ігорем Белинським створили громадську організацію «Єдність ветеранів Аккермана». Сьогодні вона допомагає ветеранам адаптуватися до цивільного життя, знаходити підтримку та залишатися активними членами громади. Про діяльність організації та проблеми, з якими стикаються захисники після фронту, він розповів журналістці інтернет-видання «Махала».
Наприкінці 2025 року Олександр Панченко був звільнений з лав ЗСУ за станом здоров’я та повернувся до рідного Білгорода-Дністровського. Згодом на прохання військових разом із побратимом Ігорем Белинським він розпочав роботу над створенням громадської організації «Єдність ветеранів Аккермана», яка офіційно запрацювала у лютому 2026 року.
Свій бойовий шлях Олександр розпочав 28 лютого 2022 року, мобілізувавшись у перші дні повномасштабного вторгнення. Спочатку служив на Херсонському напрямку, потім — у районі Давидового Броду на Миколаївщині. Наприкінці 2022 року виконував бойові завдання під Мар’їнкою, а згодом — поблизу Вугледара, Водяного, Очеретиного, Красногорівки, Авдіївки та на Старомайорському напрямку.
У складі 35-ї окремої бригади морської піхоти він служив сапером. Під час українського контрнаступу у 2023 році його бригада брала участь у звільненні населених пунктів на Донеччині. Під час зачистки позицій поруч із військовим вибухнула граната, залишена російськими окупантами. Внаслідок цього він отримав тяжкі поранення.
Після евакуації до Дніпра розпочався тривалий період лікування та реабілітації. Через отримані травми чоловік майже не бачив і мав серйозні проблеми з пересуванням. Він переніс низку операцій на ногах у Дніпрі та на очах в Одеському інституті імені Філатова.
Після реабілітації Олександр намагався повернутися до попередньої роботи, однак фізичний стан уже не дозволяв виконувати колишні обов’язки. Тоді він почав глибше вивчати законодавство у сфері захисту прав ветеранів та допомагати побратимам у вирішенні різних питань.
Сьогодні одним із головних напрямків діяльності організації є допомога ветеранам у поверненні до мирного життя.
«Я почав допомагати ветеранам із оформленням статусу ветерана, організацією реабілітації. Окрім цього взявся за організацію їхнього дозвілля, аби відволікти від поганих думок і переживань. Є люди, які після повернення додому залишаються сам на сам зі своїм болем. На сьогодні кістяк нашої організації складають десять ветеранів віком від 35 до 55 років», — розповідає Олександр Панченко.
Для учасників бойових дій регулярно проводяться зустрічі психосоціальної підтримки за участю трьох психологів. Фахівці підбирають індивідуальний формат роботи: одним більше підходять групові заняття, іншим — особисті консультації.
Під час таких зустрічей ветерани діляться пережитим на фронті та обговорюють труднощі, з якими стикаються після повернення до цивільного життя.
Важливим напрямком роботи стало залучення ветеранів до адаптивного спорту. Нещодавно у місті з’явився тренер, завдяки чому вдалося організувати заняття з настільного тенісу.
Згодом ветерани взяли участь у спортивних змаганнях у Сергіївці, де отримали в подарунок набір для піклболу. Відтоді цей вид спорту також став частиною їхнього дозвілля.
«Як правило, ми беремо участь у спортивних заходах не заради результатів. Насамперед це можливість поспілкуватися, обмінятися досвідом з іншими громадами та перейняти успішні практики, які можна реалізувати у себе», — зазначає голова організації.
За його словами, місцева влада також зацікавлена у співпраці, зокрема в розвитку адаптивного спорту, наданні правової та психосоціальної підтримки ветеранам.
Сьогодні окрім допомоги соціальних працівників, ветерани підтримують один одного власними силами. Вони відвідують побратимів, які через стан здоров’я не можуть самостійно про себе подбати.
Організація працює за чітким планом і вже активно долучається до громадського життя міста. Її представники беруть участь у заходах національно-патріотичного виховання, зустрічаються з молоддю та діляться власним досвідом.
«Ці заходи відповідають принципам, закладеним у статуті нашої громадської організації, тому ми із задоволенням беремо в них участь», — говорить Олександр Борисович.
Разом із тим організація залишається неприбутковою та не має стабільного фінансування. Попри це ветерани продовжують реалізовувати суспільно корисні ініціативи та шукають можливості для залучення грантових коштів. Однак цьому часто заважають різні умови конкурсів: деякі програми не поширюються на Одеську область, інші вимагають створення нових робочих місць або передбачають додаткові обмеження.
Серед основних проблем, з якими стикаються ветерани після повернення з фронту, Олександр називає низький рівень пенсійного забезпечення, бюрократичні перепони та недостатнє розуміння з боку суспільства.
На його переконання, одним із головних завдань є організація змістовного дозвілля для ветеранів та розвиток адаптивного спорту.
«Ветерани мають відпустити свій біль і відчути себе повноцінною частиною суспільства, щоб мати можливість жити далі», — наголошує він.
Наразі організація не має власного приміщення. Зустрічі проводять у міській бібліотеці або на базі центру психосоціальної допомоги. Втім, її керівник сподівається, що завдяки співпраці з місцевою владою незабаром вдасться отримати власний простір для роботи.
«Звичайно, хотілося б мати місце, де ми могли б вільно говорити про все, що нас турбує, без сторонніх людей», — підсумовує Олександр Панченко.
Інтернет-видання Бессарабії
