Сьогодні, 20 червня, мешканці села Орлівка Ренійської громади провели в останню путь свого земляка Олега Олексійовича Драгоя. Його життя трагічно обірвалося ще 10 червня 2025 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Новопіль Волноваського району Донецької області. Більше року доля воїна залишалася невідомою, і лише тепер він назавжди повернувся на свою малу батьківщину.
Свій останній шлях в рідні краї полеглий воїн завершив учора ввечері, коли Ренійська громада зустрічала його «на щиті». А вже сьогодні вранці скорботна процесія вирушила від міського моргу, щоб супроводити загиблого воїна додому, в Орлівку.
Напередодні прощання з героєм-земляком журналіст інтернет-видання «Махала» зв’язався зі старостою села Орлівка Михайлом Кіронакі, який поділився подробицями біографії загиблого, щоб громада знала й пам’ятала, яким був життєвий шлях їхнього односельця.
Олег Драгой народився 17 січня 1973 року, виховувався в родині простих сільських трудівників, своє дитинство та юність захисник провів у рідній Орлівці.
«Його батьків уже немає в живих, пам’ятаю, що батько свого часу працював заготівельником. У Олега є молодший брат Сергій, який зараз перебуває за кордоном. Олег закінчив дев’ять класів нашої місцевої школи, потім пішов навчатися до училища. Після навчання працював у нас у колгоспі, а також підробляв різноробочим на цегельному заводі», – розповідає Михайло Кіронакі.
Згодом молодий чоловік одружився, його обраницею стала дівчина з рідного села, проте з часом молода сім’я вирішила змінити місце проживання.
«У них був власний будинок в Орлівці, але потім вони через сімейні обставини переїхали до Бердичіва, там жили родичі дружини, а будинок у селі продали. У шлюбі у них народилося двоє синів: Вадим і Денис, 1993 і 1996 років народження. Наскільки мені відомо, приблизно сім-вісім років тому подружжя розлучилося, дружина з дітьми залишилася жити в Бердичіві», – продовжує староста села.
Після розлучення з дружиною життєві шляхи знову привели Олега до рідних країв. Саме звідси він згодом і вирушив до лав Збройних Сил захищати країну.
«Роки три-чотири тому він повернувся з Бердичіва до рідного села. Звідси ж, з Орлівки, близько року й трьох місяців тому його мобілізували до армії», – зазначає Михайло Кіронакі.
Доля солдата на фронті тривалий час залишалася невідомою для земляків. Новини були суперечливими, сповненими невизначеності, а часом і відверто помилковими.
«Де саме він служив, сказати точно не можу. Відомо, що близько року тому він зник безвісти. Ходили навіть неправдиві чутки, нібито він загинув і його вже поховали в Бердичіві, але це виявилося неправдою», – каже староста.
За словами старости, в пам’яті своїх односельців і близьких Олег Драгой назавжди залишиться працьовитою людиною, яка не боялася жодної роботи.
«Він був справжнім трудівником. Я нещодавно спілкувався з братом його колишньої дружини, і той підтвердив, що Олег був доброю людиною, дуже майстерним і буквально все вмів робити своїми руками», – підсумував Михайло Кіронакі.
У Свято-Миколаївській церкві села Орлівка відбулася церемонія відспівування, після чого захисника з усіма військовими почестями поховали на сільському кладовищі.
Фото Махалі надала прес-служба Ренійської міської ради.
Інтернет-видання Бессарабії
