Цьогорічний Всесвітній медійний конгрес WAN-IFRA в Марселі став чи не найбільшим в історії — в ньому прийняли участь близько 1300 учасників із понад 60 країн світу. Українська делегація складалася з 16 журналісток, учасниць проєкту Women Leadership Accelerator «Сильніші разом» за підтримки Асоціації Незалежних Регіональних Видавців України. У складі української делегації перебувала головна редакторка медіа «Дружба-Махала».
На конгресі говорили про майбутнє видань. Для України ситуація ускладнюється війною, окупацією територій, міграцією населення.
Багато говорилося про штучний інтелект, він змінює модель роботи медіа, які вже ніколи не будуть такими, як раніше. Для прихильників традиційних медіа – це великий виклик. Але для тих, хто зможе використовувати ШІ в якості помічника – це великі можливості.
За словами спікерів, місцеві медіа, до яких відноситься регіональна газета “Дружба” та інтернет-видання “Махала”, залишаються відносно захищеними, бо штучний інтелект не може написати місцеві новини. Тільки журналіст може вийти на місце події, написати репортаж «з полів», історії людей, озвучити місцеві проблеми та підштовхнути владу до їх вирішення.
Перед журналістами на Конгресі виступив профессор Колумбійського університету Маріо Гарсія, який зазначив, що штучний інтелект може надати факт, який хтось колись вже озвучив, але не зможе передати емоції.
“Дивіться на штучний інтелект, як на кран, який виконає за вас важку роботу“, – наголосив він. І це дійсно так.
З досвіду редакції медіа «Махала» – щоб підштовхнути місцеву владу до відкритості та прозорості в діяльності, журналісти аналізують за допомогою ШІ великі обсяги документів – місцеві програми, цифри бюджету, наповненість сайтів важливою інформацією тощо.
Журналіст медіа «Махала» Валерій Гайдаржи за допомогою ШІ проаналізував понад 80 документів і зробив статтю, яка вказала на плюси та мінуси у відкритості влади. Це той «кран», про який говорив професор, який в медіа “Махала” вже використали, щоб надати читачам інформацію, яка була прихована за багатьма сторінками текстів, цифр та таблиць. Це той приклад, коли штучний інтелект допомагає в роботі.
Тому не можна не погодитися з представником медіагрупи з Німеччини Ippen Media Маркусом Шнелем, що штучний інтелект не загроза, а можливості. «Для місцевих медіа ще ніколи не було кращого часу, ніж зараз», – наголосив він.
Також багато говорили про те, що люди, особливо молодь, не хочуть читати новини взагалі, а тим більше великі тексти. Вони надають перевагу відео в соцмережах, яке триває менше хвилини. І це дійсно проблема, на яку звертають увагу всі медіа, не залежно від країни. І під це приходиться підлаштовуватися.
Що важливо для невеликого регіонального медіа? Зберегти свого читача та надати йому незалежну інформацію.
В Європі і досі виходять друковані газети. Відгукнулося, коли одна з редакторок французького видання наголосила: «Якщо у вас є друкована газета – вам червона доріжка». Навіть в розвинених європейських країнах випускати газету – це дорого, але круто. Бо вона вимагає зусиль багатьох людей та матеріальних витрат.
До речі, після дискусії редактори з України підійшли до неї і запитали, скільки коштує передплата на рік. І виявилося, що вартість передплати – понад 1 000 євро. І передплачує її дійсно та категорія читачів, хто любить занурюватись в тему, читає великі тексти – таких, на жаль, стає все менше.
Газети широко представлені вроздріб – їх продають скрізь, навіть в маленьких туристичних крамницях. Вартість одного номера – від 2 євро.
В межах проєкту Women Leadership Accelerator «Сильніші разом» медійниці з України відвідали острів Іф, де розташована відома на весь світ тюрма. Саме тут перебував герой романа Дюма «Граф Монте Крісто» Едмон Дантес. Зараз тут не тюрма, а туристичне місце. Навіть попри віки та туристичні зміни в приміщеннях можна уявити жахливі умови утримання в’язнів.
Журналісти прогулялися вуличками Марселя, побачили його величні замки з водоспадами. В одному з них – палаці Фаро – відбувався медійний конгрес. Ця історична будівля є одним із головних символів Марселя, вона зведена в XIX столітті за наказом імператора Наполеона III для його дружини, імператриці Євгенії.
В порту стоїть безліч яхт, кораблів, катерів – різних розмірів та вартості. І прогулятися тут – одне задоволення. Іноді вулички Марселя нагадували Одесу. Але сьогодні наша красуня-Одеса потерпає від обстрілів, її краса зруйнована ударами російських дронів та ракет.
На мій погляд, французи – дуже толерантні. Вони прийняли тисячі мігрантів. І треба сказати відверто – це сусідство не завжди приємне. Але побачивши все це – ще більше починаєш заповажати французів, бо вони приймають ці умови, допомагають і з цим живуть.
Хочу звернутися до наших читачів. Ми прикладаємо максимум зусиль, щоб бути з вами, працювати для вас і ставати кращими заради збереження нашого медіа та вашого інформування.
Ви можете підтримати нас, перейшовши на сайт «Махала» та натиснути на кнопку праворуч «Підтримати» або передплатити газету «Дружба» у відділеннях “Укрпошти” (індекс 61770). Збережемо історію півдня Одещини разом.
Фото АНРВУ та автора
Інтернет-видання Бессарабії
