Щоранку о 09:00 в Україні оголошено загальнонаціональну хвилину мовчання. Кожен ранок ми згадуємо всіх загиблих внаслідок збройної агресії Російської Федерації.
Сьогодні згадуємо уродженця села Тузли Білгород-Дністровського району Єрьоменка Вадима Олександровича, який загинув від рук російських окупантів у грудні 2024 року.
Як повідомляє Тузлівська громада, народився Вадим Олександрович 21 грудня 1977 року у селі Тузли. Тут провів більшість свого життя, працював, створив родину, де разом із дружиною виховував діток.
У громаді запам’ятався дуже працьовитим, чуйним, відкритим та порядним чоловіком, що ніколи не залишався осторонь чужих потреб.
Під час повномасштабного вторгнення чоловік мобілізувався до лав ЗСУ. Пройшовши необхідну підготовку воїн став виконувати військовий обов’язок у складі 41-ої окремої механізованої бригади. Був старшим навідником 3 механізованого відділення 2 механізованого взводу 6 механізованої роти 2 механізованого батальйону.
Захисник сумлінно виконував свої обов’язки, проявляючи холоднокровність, уважність і впевненість у найскладніших ситуаціях. У складі підрозділу військовий брав участь у виконанні бойових завдань на передових позиціях, стримуючи наступ противника та захищаючи українську землю.
У грудні 2024 року воїн перестав виходити на зв’язок із рідними та незабаром став вважатися безвісти зниклим. Тривалий час рідні не переставали шукати інформацію про свого захисника, проте вже у квітні 2026 року звістка офіційно підтвердилась.
Виявилося, що 3 грудня 2024 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Новоіванівка Суджанського району Курської області, внаслідок ворожого артилерійського обстрілу, захисник загинув.
8 квітня 2026 року у рідному селі воїна провели в останню путь та поховали на місцевому кладовищі, віддавши загиблому належну шану.
Інтернет-видання Бессарабії
