На офіційному сайті Президента України дружина загиблого захисника з Рені Катерина Сємєнєнко створила петицію з проханням надати почесне звання Героя України (посмертно) капітану 30-ї окремої механізованої бригади імені князя Костянтина Острозького, командиру 2-ї механізованої роти 1-го механізованого батальйону, Сємєнєнку Анатолію Івановичу. Про це повідомляє інтернет-видання “Махала” з посиланням на сайт Президента.
Анатолій Сємємєнко проходив військову службу з 16 січня 2006 року в лавах 30-ї окремої механізованої бригади, де пройшов шлях від солдата до капітана, командира роти. Дружина зазначає, що служба її чоловіка “була прикладом професійного зростання, відповідальності та лідерства”.
З 2014 року він безперервно брав участь у бойових діях, виконуючи завдання в зоні АТО та ООС на найскладніших напрямках: Горіхове, Мар’їнка, Волноваха, Нью-Йорк (Донецька область), Барвінкове та Ізюм (Харківська область). Брав участь у розвідувальних операціях, заходах на позиції противника, а також у складних гуманітарних місіях.
Крім того, Анатолій тричі виконував миротворчі місії під егідою ООН (Косово, Демократична Республіка Конго), гідно представляючи Україну на міжнародному рівні. Відзначався високою фізичною витривалістю та силою духу, що неодноразово демонстрував як у службі, так і в міжнародних змаганнях.
З початком повномасштабного вторгнення Російської Федерації він продовжив виконувати бойові завдання у складі свого підрозділу. Дружина відзначає, що “під час операції зі звільнення Ізюму проявив особисту відвагу, очоливши вхід підрозділу в місто, рухаючись попереду основних сил. Він завжди був разом із бійцями, координуючи їхні дії і виконуючи разом поставлені задачі”.
19 вересня 2022 року поблизу населеного пункту Миколаївка Друга Бахмутського району Донецької області капітан Сємєнєнко, виконуючи бойове завдання з розвідки та відновлення втрачених позицій, особисто очолив штурмову групу. Розуміючи критичність ситуації та ризики для життя бійців, не міг дозволити своїм хлопцям йти в це пекло без нього і вважав своїм обов’язком особисто очолювати групу. Перед початком бою він чітко заявив своїм підлеглим: «Я командир цієї роти. Я поїду першим, а ви — за мною», чим підтвердив готовність брати на себе найвищу відповідальність. Кожен свій наказ він підкріплював власною дією. Під час висування підрозділ потрапив під щільний артилерійський, мінометний і танковий обстріл противника. У ході бою отримав смертельне осколкове поранення. Тіло забрати не вдалося, тому Анатолій визнаний загиблим рішенням суду від 30 жовтня 2025 року.
“Загибель Анатолія Івановича стала важкою втратою для підрозділу. Він завжди був на найскладніших позиціях і участках, і бійці знали, що він в курсі всіх подій і разом з ними. Його приклад мужності, лідерства та самопожертви врятував життя підлеглих і дозволив підрозділу виконати поставлені завдання. Його життя – еталон офіцерської честі, а його вчинки – приклад безумовної самопожертви заради братів по зброї”, – зазначає дружина загиблого.
За роки служби він був відзначений численними державними та відомчими нагородами, зокрема орденом «За мужність» III ступеня, орденом Богдана Хмельницького III ступеня, а також іншими відзнаками за бездоганну службу та особисту відвагу.
“Анатолій Іванович Сємєнєнко є прикладом справжнього українського офіцера — відданого присязі, мужнього, відповідального та незламного. Його життєвий і бойовий шлях, а також героїчна загибель під час виконання бойового завдання, повністю відповідають найвищим критеріям присвоєння звання Героя України”, – зауважує Катерина.
Більш детальніше про захисника можна дізнатися в ексклюзивному інтервʼю інтернет-видання “Махала”, де дружина загиблого захисника розповіла про те, яким був її чоловік. Прочитати статтю можна за посиланням.
Підписати петицію можна за посиланням. Для того, аби президент України розглянув петиції потрібно зібрати 25 тисяч голосів. З моменту публікації під текстом підписалося понад 4 тисячі українців. До кінця збору підписів залишилося 81 день.
Інтернет-видання Бессарабії
