Сьогодні,19 березня, у місті Болград провели в останню путь захисника України, лейтенанта Збройних сил України Олександра Виноградова. У зв’язку з трагічною подією у Болградській громаді було оголошено День жалоби. На церемонії побувала журналістка інтернет-видання «Махала».
Зранку тіло загиблого воїна доправили до ритуальної зали, де з 09:00 до 12:00 тривала церемонія прощання. Біля труни виставили почесну варту. Рідні, друзі, побратими та мешканці громади приходили віддати останню шану захиснику, приносячи квіти та схиляючи голови у скорботі.
Після прощання траурна процесія вирушила до Спасо-Преображенського собору, де відбулося відспівування. Згодом колона попрямувала до контрольно-пропускного пункту, де також відбулося прощання із воїном.
Тіло захисника несли на руках вулицями міста. Уздовж маршруту мешканці Болграда утворили живий коридор шани, проводжаючи військового в останню путь. Після цього процесія рушила до міського кладовища, де відбулося поховання та фінальна церемонія прощання.
На кладовищі пролунали слова вдячності та співчуття. Побратими, представники влади та громади вшанували пам’ять воїна та підтримали його родину. Державний прапор, прапор 35-ої окремої бригади морської піхоти, а також берет морського піхотинця передали дружині загиблого.
“Шановні побратими, шановні присутні, сьогодні ми прощаємося з нашим побратимом Олександром, який пройшов свій шлях від солдата до лейтенанта. Все своє життя він присвятив захисту Батьківщини. Він розпочав службу як військовослужбовець за контрактом і, вже ставши офіцером, продовжував віддано виконувати свій обов’язок. Олександр користувався великою повагою серед побратимів та командування, зробив дуже багато для своєї родини, для своїх близьких і для держави.
Сьогодні ми бачимо, що все місто вийшло провести нашого Героя в останню путь. Про людину судять за її вчинками, за тим, як вона прожила своє життя. І Олександр прожив його гідно. На жаль, зараз ми можемо лише зберігати пам’ять про нашого бойового побратима. Але поки жива пам’ять — жива і людина. Шановні рідні, прийміть щирі співчуття від усіх військовослужбовців, від бойових побратимів. Прощавай, брате…”, — промовив начальник групи морально-психологічного забезпечення Болградського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки Віталій Невечеря.
Олександр Геннадійович Виноградов народився 6 грудня 1986 року та виріс у місті Болград. З дитинства бачив приклад батька, що присвятив життя службі. Це значною мірою вплинуло на вибір життєвого шляху Олександра.
У 2012 році він одружився зі своєю дружиною Світланою, з якою був знайомий ще зі шкільних років. Їхня історія почалася у старших класах і з часом переросла у міцну сім’ю. Подружжя будувало спільне життя, спочатку в Одесі, а згодом у Болграді, де прожили разом понад десять років.
Свій шлях у Збройних силах України Олександр розпочав у 2019 році. Попри бажання стати до лав війська раніше, йому неодноразово відмовляли через відсутність строкової служби. Втім, він не відмовився від наміру захищати країну і зрештою досяг свого. Розпочинав службу водієм броньованого автомобіля «Варта» у складі десантно-штурмової роти 88 окремого батальйону морської піхоти.
Згодом Олександр опанував керування іншою бойовою технікою, зокрема бронеавтомобілем «Козак-2», та здобув почесне право носити берет морського піхотинця — символ витривалості, сили духу та професійності, який отримують після складних випробувань.
Ще до початку повномасштабного вторгнення він брав участь у бойових діях на сході України, в зоні ООС. З перших днів великої війни став на захист рідної країни: боронив Одещину, брав участь у звільненні Херсонської області, а згодом виконував бойові завдання на Донеччині.
Зокрема, воював на Авдіївському напрямку в районах населених пунктів Водяне, Нетайлове, Веселе, Красногорівка, Новобахмутівка, Новокалинове та Керамік. Разом із побратимами долучався до звільнення сіл Сторожове, Старомайорське та Урожайне.
Олександр користувався повагою серед побратимів і командування. Його знали як відповідального, надійного воїна, який завжди був готовий підставити плече та взяти на себе більше, ніж вимагали обставини. Паралельно зі службою він заочно навчався в Одеській військовій академії, прагнучи здобути офіцерське звання та розвиватися у військовій справі.
За час служби захисник був відзначений низкою нагород. Серед них — подяка командувача морської піхоти за участь у міжнародних навчаннях «Sea Breeze-2021», де він підіймав державний прапор на урочистій церемонії відкриття, а також почесний нагрудний знак командира 35-ої окремої бригади морської піхоти «За штурм», яким його нагородили у 2023 році.
15 березня 2026 року під час виконання бойового завдання на Донецькому напрямку Олександр Виноградов загинув. Йому було 39 років. У загиблого воїна залишилися мати, дружина, син та брат, який також є військовослужбовцем і пройшов полон.
Інтернет-видання «Махала» висловлює щирі співчуття рідним і близьким загиблого. Вічна пам’ять і слава Олександру Виноградову.
Інтернет-видання Бессарабії
