Щороку 5 грудня в Україні відзначають День волонтера — дату, коли дякуємо людям, що безкорисливо допомагають іншим. Катерина Бянова належить саме до таких людей. Вона залишила успішну кар’єру, щоб бути поруч зі своєю особливою дитиною, а згодом стала волонтеркою. Сьогодні Катерина разом з однодумцями підтримує сотні родин на Одещині, створює простір для розвитку дітей з особливими потребами та щодня доводить, що добрі справи змінюють життя. Своєю історією Катерина поділилася з журналісткою інтернет-видання «Махала».
Катерина Іванівна Бянова народилася у 1983 році в Одесі. Перші дитячі роки провела в селі Задунаївка на батьківщині її батьків Марії та Івана з бабусею та дідусем. Після народження молодшої сестри Олени батьки забрали її до села Теплиця, де Катерина прожила до восьми років. Згодом сім’я повернулася назад у Задунаївку.
У 2000 році Катерина закінчила місцеву школу й вступила до Одеського національного морського університету на кафедру гідротехнічного будівництва. Після закінчення навчання у 2005 році отримала спеціальність інженера-проєктувальника гідротехнічних систем.
«Під час навчання в школі я паралельно відвідувала художню школу, яку закінчила у дев’ятому класі. Отримані знання дуже допомогли мені в реалізації дитячих проєктів», — пригадує Катерина.
Після випуску вона почала працювати в Одеському проєктному інституті «ДП Одесса Коммунпроєкт», де проєктувала каналізаційні та водопровідні системи. У 2020 році жінка ухвалила непросте рішення звільнитися, оскільки потреби її особливої дитини вимагали постійної материнської уваги.
«Я пішла з роботи на піку кар’єри, перебуваючи на посаді завідувачки комплексного будівельного відділу. Але здоров’я та розвиток моєї дитини були важливішими», — говорить вона.
Катерина не планувала стати волонтеркою. Проте все змінилося, коли друг родини потрапив у ДТП і потребував донорської крові, якої тоді не було на одеських станціях переливання. Завдяки знайомим медикам її додали у закриту спільноту мам, де матері дітей з інвалідністю регулярно ставали донорами.
«Після тієї ситуації я не видалилася з чату, хоча певний час ним не користувалася, бо в цьому не було потреби. Пізніше виявилися проблеми з молодшою донькою. А коли з початком повномасштабного вторгнення ми виїхали до батьків у село, спілкування з матусями з чату знову стало постійним. Нас об’єднувала спільна проблема — усі ми виховували особливих дітей», — розповідає волонтерка.
Матері в чаті обговорювали, як діяти під час обстрілів, як заспокоювати дітей, як убезпечити їх. Згодом усі повернулися до Одеси. Саме в цей час почала надходити й гуманітарна допомога з Європи. Катерина разом з іншими мамами стала сортувати речі й роздавати їх тим, хто потребував допомоги.
Тоді ці жінки вирішили створити громадську організацію «Запорука майбутнього». Її очолила Анна Борисівна Колесниченко, яка стала ініціаторкою відкриття центру розвитку для дітей з особливими освітніми потребами. Ідею охоче підтримали інші матері, адже вони розуміли наскільки це було важливо. Часто таких дітей не приймали до садочків, або до шкіл, а тут у них була можливість перебувати поруч із матусями в безпечних умовах.
«Починали ми з маленького приміщення: невелика кухонька, де ми вчили дітей готувати, і два класи з кількома партами. Діти навчалися за програмою загальноосвітньої школи, але у полегшеній формі. Там же працювала секція карате, де були групи окремо для дітей з особливими потребами і для нормотипових», — каже Катерина.
Вона наголошує, що всі заняття у центрі є безкоштовними, а педагоги здебільшого працюють виключно на волонтерських засадах, адже проєкти реалізуються за грантові кошти, які в більшості випадків не передбачають заробітної плати.
У цьому ж маленькому орендованому приміщенні волонтерки сортували й гуманітарні вантажі. Спочатку допомагали лише мешканцям Одеси, а згодом і переселенцям. Нині організація підтримує понад 450 родин з Одеси, Ізмаїла, Болграда, Арциза, Сарати, Чорноморська та інших населених пунктів області. Волонтери забезпечують людей засобами гігієни, одягом, ліками, а також навчають матерів захищати права своїх дітей.
«У 2023 році до нас приєдналися жінки з громадської організації “Незламні матусі”, яку очолює одна з наших кураторок. Вони займаються плетінням маскувальних сіток, тож роботи вистачає усім», — додає Катерина.
Сьогодні «Запорука майбутнього» працює у новому великому приміщенні, збудованому за грантові кошти. Тут облаштований просторий центр денного перебування для дітей з інвалідністю, в якому обладнали сучасні класи, створена сенсорна кімната, адаптивна кухня з необхідним обладнанням, кімната Монтессорі, масажний кабінет та гончарна майстерня з піччю. Окрім цього, тут працюють психолог та логопед.
«Наша задача — навчити дітей елементарним побутовим навичкам і показати їм, що вони мають бути готові до самостійного життя», — пояснює волонтерка.
Війна позначилася й на роботі центру: навесні вибуховою хвилею від ворожого удару по сусідній будівлі вибило всі вікна. Тож волонтери вирішили облаштувати і підвал приміщення, де незабаром відкриють реабілітаційний центр із соляною кімнатою, бомбосховище, спортивну залу, кабінет психолога, сучасну швейну майстерню, де діти будуть вчитися лагодити та шити речі на продаж. Проєкт реалізується завдяки донорській підтримці.
Організація співпрацює з благодійниками з Ірландії, Франції, Валенсії та Німеччини.
Катерина зазначає, що підлітковий вік особливих дітей — найскладніший для організації дозвілля та соціалізації. Тому разом із благодійним фондом «Спадщина» «Запорука майбутнього» реалізує проєкт для дітей віком 14–22 років, де для них організовують походи в кіно і ресторани, майстер-класи, поїздки на устричну ферму тощо.
«Спочатку діти соромилися приходити, а зараз їхні очі світяться від щастя. Вони з нетерпінням чекають наступної зустрічі, бо тут їх приймають, люблять і підтримують», — каже Катерина.
Вона зізнається, що багато матерів не вірять у здібності своїх дітей, вони оберігають їх від усього, але результати, яких вони досягають у центрі, доводять протилежне. На думку волонтерки, із початком війни кількість людей з особливими потребами значно збільшилася, тому необхідність у таких центрах в майбутньому буде тільки зростати.
У центрі постійно працює 12 волонтерів-кураторів. Вони сортують гуманітарні вантажі, допомагають родинам, ведуть проєкти та підтримують комунікацію з партнерами.
Молодша донька Катерини, Даша, хоч і має особливі потреби, проте навчається у звичайному ліцеї без асистента. У вільний час вона допомагає мамі в центрі — інколи навіть розвантажує гуманітарну допомогу з нею. Для Катерини це важливо, адже таким чином дитина соціалізується, здобуває досвід і впевненість у майбутньому.
«Коли мама — волонтер, то волонтерить уся родина. Тягар забезпечення сім’ї лягає на плечі чоловіка. Коли я зможу вийти на роботу і чим саме буду займатися — покаже час і стан дитини. А поки що я не планую залишати волонтерство», — підсумовує Катерина Бянова.
Інтернет-видання Бессарабії
