У вересні в одному з місцевих пабліків з’явилося оголошення про те, що жителька села Кам’янське Марина Петренко ініціює збір коштів на ремонт старого колодязя по вулиці Шевченка. Вода з цього колодязя вважається найсмачнішою в селі. Її вживають не лише мешканці Кам’янського, а й сусіднього села Холмське, де існують проблеми з питною водою. Журналістка інтернет-видання «Махала» поспілкувалася зі старостою села Анатолієм Бушуляном, який підтримав ініціативу, та організаторкою проєкту Мариною Петренко, щоб дізнатися, як проходив ремонт колодязя.
Своїми питними джерелами Кам’янське славиться від моменту заснування села. Останніми роками якість питної води в Бессарабії значно погіршилася. Ця проблема торкнулася й Кам’янського, де в багатьох питних колодязях вода перетворилася на технічну. Особливо це стало помітно після появи водогону, адже мешканці почали значно рідше користуватися колодязями, і вода в деяких з них втратила придатність для споживання. Та все ж попри все залишилися колодязі, вода в яких зберегла свої смакові властивості й активно продовжує споживатися населенням.
Серед таких джерел — колодязь на вулиці Шевченка, відомий у народі як «Райлянський». За переказами, його спорудили з ініціативи ташлицького багатія Івана Микитовича Райляна, який мешкав поруч, ще на початку ХХ ст.
Іван Микитович був активним діячем у громаді: у 1902 році за його ініціативою в селі відкрили базар, щоб місцеві ремісники мали власний ринок для збуту товарів. За часів румунської влади він обіймав посаду збирача податків на цьому базарі, що на той час уже став одним із найбільших у Бессарабії. Згодом він переїхав до міста Четатя Албе (нині Білгород-Дністровський), де збудував цілий квартал будинків, які здавав в оренду. Але колодязь, який був побудований на його кошти, й досі називають на його честь.
«До мене звернулася мешканка нашого села Марина Валеріївна Петренко з проханням дозволити та посприяти у ремонті даного колодязя, біля якого ми зараз стоїмо. Вона взяла на себе відповідальність щодо збору грошей і закупівлі усіх необхідних матеріалів», — розповів староста села Анатолій Бушулян.
Пояснюючи мотиви, які спонукали пані Марину організувати ремонт «Райлянського» колодязя, вона зазначила, що більшу частину життя її родина споживає питну воду саме з цього джерела і їй дуже подобається смак цієї води. Однак останнім часом вона стала звертати увагу на його незадовільний стан: наклад почав руйнуватися, а через тріщини, які утворилися біля його підніжжя, стала потрапляти дощова вода.
«Тут вже навіть було небезпечно ходити по колу. Я звернулася до чоловіка і спитала, чи підтримає він мене, якщо я зберу кошти на ремонт. Отримавши від нього схвалення, я написала оголошення у місцеву групу про збір коштів. Окрім цього велику підтримку я отримала від свого сусіда. Необхідна сума для реалізації проєкту зібралася досить швидко, за що я дуже вдячна жителям Кам’янського», — поділилася організаторка.
На зібрані кошти в сумі 26 тисяч гривень закупили залізні труби, швелера, цемент, пісок та лісоматеріали. Каміння для зведення нового накладу надали чоловік Марини — Олександр Петренко та їхній сусід Олександр Мунтян.
Старий наклад повністю розібрали, збудували наново та відштукатурили, а навколо облаштували цементну відмостку. Додатково над колодязем звели залізну конструкцію з дахом, щоб захистити його від вітрів та негоди.
За словами Марини Валеріївни, очищування джерел колодязя не була необхідною, оскільки мешканці Кам’янського та сусіднього Холмського активно споживають воду з нього у великій кількості. Втім нещодавно відбувся інцидент, який змусив організаторів ремонту повністю відкачати воду до самого дна.
«Якимось чином в колодязь потрапив миючий засіб, тому ми були змушені відкачати воду повністю. Але цей випадок дав нам можливість зрозуміти, що джерела не замулені і додаткової очистки не потребують», — розповіла організаторка.
Основні будівельні роботи взяли на себе чоловік Марини та Олександр Мунтян, але помічників було значно більше. Серед тих, хто допомагав: Олег Верлянко, Олександр Падура, Володимир Бушулян. Староста села Анатолій Бушулян надав будівельні матеріали, яких бракувало, та посприяв підведенню електропостачання, щоб колодязь освітлювався вночі.
Марина та жінки, які проживають поруч, Інна Бушулян та Анна Барановська, готували для працівників їжу та взяли на себе очищення території навколо від сміття. А ще один небайдужий мешканець, Андрій Кірієнко, організував покіс трави.
«Ми розпочали роботи шостого жовтня у понеділок під великим дощем і завершили у суботу, за шість днів виконавши всю роботу. Тоді грошей не вистачило, щоб закупити ще метал на виготовлення кришки та металопрофіль для оздоблення колодязя із зовні. Але зараз мені перерахували ще три тисячі гривень для завершення цих важливих моментів. Після цього ремонт колодязя можна буде вважати повністю завершеним», — розповіла активістка.
Колодязь розташований на схилі, тому територію навколо додатково укріпили будівельними відходами, щоб протидіяти змиву ґрунту та захистити від проїзду поруч транспортних засобів, які раніше його руйнували.
«Такого капітального ремонту на цьому колодязі ще ніколи не проводили. Я живу поруч вже 60 років і ще ніколи такого не бачив. На черзі ще один колодязь, теж із питною водою, який розташований за триста метрів від цього. Той колодязь ремонтували 20 років тому, але він знову потребує ремонтних робіт», — зазначив староста села, вказуючи на сусіднє джерело.
Інтернет-видання Бессарабії
