Втручання людини у природу Буджака призвело до порушення її природного балансу. Наслідки цього помітно впливають на соціально-економічне життя нашого регіону. Особливо відчутними вони стали для річок, яких у давнину було багато і які дарували життєдайну вологу безкрайньому степу. Ситуація докорінно змінилася з приходом радянської влади, коли їхні русла стали бездумно вирівнювати, аби збільшити площі для обробітку землі та підвищити врожайність. Сумно усвідомлювати, що сьогодні одна з колись великих водних артерій Буджаку, Киргиж-Китай, повністю пересохла, а життя навколо неї поступово починає згасати. Журналістка інтернет-видання «Махала» побувала в селі Задунаївка, яке розташоване на правому березі цієї річки, мешканці якого чи не найбільше відчувають на собі наслідки пересихання ріки.
Ріка Киргиж-Китай бере свій початок поблизу села Твардиця (Молдова) і протікає територією двох держав — Молдови та України. В Україні її водозбірна площа охоплює сучасні Болградський та Ізмаїльський райони Одеської області (до адміністративної реформи 2020 року — Тарутинський, Болградський, Арцизький та Кілійський райони). Загальна довжина ріки становить близько 64 км, з яких понад 52 км припадає на українську частину. Площа басейну сягає 725 км².
Долина ріки асиметрична: праві схили круті, розчленовані численними ярами та балками, що надає місцевості мальовничого вигляду. Ширина долини коливається від 8 до 12 метрів, середня глибина води — близько 0,5 м. Річище слабо звивисте, з похилом 3,1 м/км.
Гідрологічний режим значною мірою змінений через зарегулювання стоку — на річці споруджено близько десяти гребель і створено десять ставків.
Вода Киргиж-Китаю відноситься до сульфатно-хлоридно-натрієвого типу, з мінералізацією у межах 1,9–3,7 г/л. Проте на місцевому рівні вона відігравала важливу роль у зрошенні як джерело для водойм-ставків. Основною притокою є річка Киргиж (ліва).
Походження назви ріки Киргиж-Китай тісно пов’язане з історією заселення Буджаку. Ще до переселення болгар у ці степи на початку ХІХ століття цей край не був пустельним — він був рідною землею численних татарських племен і народів, відомих у літературі як «ногайці» або «буджакські татари». Під цим узагальненим поняттям криється до трьох десятків різних племінних груп, кожна з яких мала власну назву.
Суттєву роль у складі буджакської орди в XVI–XVIII ст. відігравали киргизи. Однак на початку ХІХ ст. більшість буджакських киргизів переселилася до Криму — у район Перекопу та на береги Сиваша. До 1807 року на території Буджаку залишалися лише окремі киргизькі аули: Комрат, Адил-Байрактар, Саар, Алджи, Ягуб-Яджи та Мамбет-Казадже. Приблизно тоді ж занепав і киргизький аул на місці сучасного села Малий Ярославець І у минулому Тарутинському районі.
У 1815 році на цьому місці оселилися німецькі колоністи, але назва поселення збереглася у формах «Каргиз», «Киргиз» чи «Киргиж». Саме від цієї назви, яка була закріплена за селом у верхів’ях сучасної річки, і походить перша частина її топоніма — «Киргиж».
Друга частина назви — «Китай» — також має безпосередній зв’язок із буджаксько-татарськими родами. Йдеться про рід «хитаїв» (або «китаїв»), що був однією з гілок давнього і войовничого монголомовного народу «китаїв». Саме від цієї етнічної спільноти походить і російська назва держави Китай.
У Буджаку представники роду китаїв жили в аулах, зокрема на місці сучасного селища Катлабуг та села Червоний Яр в Ізмаїльському районі, яке до 1944 року мало назву «Китай». Останній населений пункт був розташований на березі невеликого озера, що також отримало назву «Китай».
Таким чином картографи закріпили за річкою, що брала початок біля Каргиза та впадала біля аулу Китай у озеро Китай, назву — Киргиж-Китай.
В історичній довідці, яка міститься в архіві музею Христо Ботєва, є свідчення, що по лівий бік річки Киргиж-Китай розташоване сусіднє із Задунаївкою село Ново-Іванівка, а на правому березі — села Острівне (Бабата), Вольне (Ісярлія) та власне Задунаївка.
У 1975–1977 роках у селі Острівне колгосп імені Дімітрова здійснив штучне випрямлення русла річки. Це дало можливість додатково розорати 250 гектар заплавних земель і вирощувати на них кукурудзу, буряки та люцерну, не лише в Острівному, а й в сусідній Задунаївці. До цього землі навколо русла були багаті на сіно, а по обидва боки річки розташовувалися городні плантації, які використовували воду для поливу. Проте після втручання у природні процеси ці землі давали гарну врожайність лише перші два роки. Випрямлення спричинило підняття рівня підземних вод і зміну структури ґрунтів, що призвело до їх засолення. У результаті родючі землі перетворилися на солончаки.
Після штучного заглиблення ріка Киргиж-Китай перестала виходити з берегів. Для збереження води уздовж неї висадили лісосмугу, однак це не дало бажаного результату. Ріка почала швидко міліти, особливо влітку. Щоб затримати воду для подальшого зрошення городних плантацій, колгосп спорудив водоперекриття. Така діяльність ще більше порушила природні процеси: з часом зникли густі трави навколо річки, було вирубано лісосмугу, а земля почала набувати ознак опустелювання.
Протяжність Киргиж-Китаю в межах села Острівне становить 9,0 км, у межах Ново-Іванівки — 7,9 км, а Задунаївки — 9,1 км. Основними притоками, що живили річку в цих селах, були Пержейська, Ду-Сброя, Безимяна та Парагал. Найбільшим же притоком була ріка Киргиж, яку, у свою чергу, живила притока Дюльменська.
Якщо раніше протягом багатьох років спостерігалося суттєве зниження рівня води влітку й незначне підвищення взимку, то ситуація, яка відбувається із річкою в останні роки, викликає серйозне занепокоєння.
У пам’яті старожилів Киргиж-Китай завжди залишалася повноводною річкою, яка часто виходила з берегів, затоплюючи толоку, городи та навіть підвали мешканців вулиці Христо Ботєва (у давні часи «Долната улица»), створюючи їм чимало господарських проблем. Ще за царських часів у місцевому урочищі Артоп, розташованому на високому пагорбі на північ від Задунаївки, довелося вживати заходів для перекриття природного фонтану, вода якого стікала вниз і активно живила річку.
Місцевий лісник Михайло Никонович Терзі переконаний, що за допомогою сучасної техніки відновлення цього джерела могло б знову забезпечити ріку додатковим живленням. Він наголошує, що вже багато років намагається привернути увагу громади до екологічних проблем Задунаївки, адже село поступово починає перетворюватися на пустелю.
«Протягом останніх років води немає не лише у річці, а й у нашій водоймі. А цього року катастрофічна ситуація виникла ще й з колодязями, які масово пересихають по всьому селу. Для побутових потреб жителі використовують технічну воду з водогону. Але є ще й худоба, яка раніше вживала переважно колодязну воду, а під час випасу – річкову, — тепер із цим справжня проблема, що потребує негайного вирішення», — розповідає Михайло Терзі.
Сьогодні Киргиж-Китай нагадує радше пересохлий канал, дно якого густо заросло травою, а толока навколо виглядає майже пустельною через мізерну рослинність, яка її вкриває.
Під час перебування у Задунаївці ми разом із паном Михайлом відвідали урочище Пудіш, яке від моменту заснування села мало велике сільськогосподарське значення для місцевих жителів. Тут протікала балка, утворена завдяки численним джерелам, що били з-під землі та стікалися з пагорбів навколо. У ХІХ – першій половині ХХ ст. тут розташовувалися городи, які зрошувалися саме завдяки цим джерелам. Крім того, тут існували колодязі, з яких брали питну воду, яка славилася своїми неповторними смаковими властивостями та мала популярність навіть серед мешканців сусідніх сіл.
Але за словами Михайла Никоновича, вже понад 20 років ніхто не вживає воду з Пудішу. Причини полягають не лише в падінні рівня підземних вод, а й у зміні її якості через забруднення довкілля. Після майже двох століть активного використання ця вода стала непридатною й навіть небезпечною для здоров’я.
Сьогодні балка майже висохла, хоча ще відносно нещодавно тут звели невелику дамбу, щоб утримати воду для водопою худобу. Досліджуючи її береги, ми переконалися, що більшість джерел, якими вона живилася, пересохли. Нам вдалося знайти лише одне діюче джерело, вода якого пробила собі шлях назовні і стікала з пагорба. Це свідчить, що ситуація не безнадійна, адже розчищення джерел і заглиблення балки може сприяти її відродженню.
Відновлення цього та інших природних притоків Киргиж-Китаю є надзвичайно важливим, адже саме вони здатні поновити водний баланс ріки.
«Необхідно відновити всі притоки вздовж річки Киргиж-Китай — від Молдови, де вона бере початок, і до озера Китай, куди впадає. Саму ріку потрібно заглибити на 10–15 метрів, а береги густо засадити акацією. Я пропоную об’єднати зусилля мешканців Задунаївки, представників влади та, можливо, сусідніх сіл, аби разом відновити баланс ріки біля нашого села. Вірю, що ми станемо прикладом для інших населених пунктів, розташованих уздовж Киргиж-Китаю. Ми не маємо права просто спостерігати, як згасає життя на нашій землі, — ми повинні діяти, щоб зберегти природу, якій самі ж і завдали шкоди», — підсумував лісник Михайло Терзі.
Використані джерела у статті:
Автор висловлює щиру вдячність завідувачці Задунаївського музею Христо Ботєва Ірині Данєвій та майстру лісу села Задунаївка Михайлу Терзі за допомогу і співпрацю у підготовці матеріалу.
Інтернет-видання Бессарабії
