Військовослужбовець 18-го окремого батальйону Національної гвардії України Віктор з позивним «Ізмаїл» зустрів повномасштабне вторгнення росії у Маріуполі. Його підрозділ прибув на ротацію в місто у грудні 2021 року, а вже на світанку 24 лютого він разом із побратимами прокинувся від перших ракетних ударів. Історію захисника розповіли у Військовій частині 3058 НГУ.
«Спершу мало хто повірив, але за хвилину неподалік прилетіла ракета. І вже тоді всі зрозуміли: почався напад», — згадує воїн.
Перші вісім днів бійці тримали оборону блокпоста біля Маріуполя. 2 березня російські війська кинули в наступ танки та піхоту. Після кількагодинного бою український підрозділ відійшов у місто, де був приряджений до бійців полку «Азов».
Для оборони міста українські воїни розподілилися на малі групи. «Ізмаїл» та ще шестеро воїнів спочатку зачищали будівлі, відбивали в окупантів зброю й навіть трофейні танки. Потім група Віктора обороняла позиції в районі «Штука».
На початку квітня підрозділ потрапив під потужний штурм і був змушений відступити. Тоді загинув побратим «Ізмаїла» — азовець із позивним «Кеп».
«Його смерть я пам’ятаю донині. Для мене він — приклад мужності та стійкості. Ми билися за Україну, за наших людей, за право жити вільними», — каже воїн.
Сьогодні історії таких воїнів, як «Ізмаїл», нагадують нам, що ціна свободи вимірюється життям і мужністю. Пам’ять про тих, хто віддав життя, і сила тих, хто продовжує боротьбу, це наш обов’язок.
Інтернет-видання Бессарабії
