Про талановитого хлопчика з інвалідністю Олега Лунгу з Долинського Ренійської громади широкій публіці стало відомо в травні 2021 року, коли в сільському Будинку культури пройшла виставка його робіт. На той момент йому, особі з інвалідністю внаслідок порушення зору, було всього 13 років, він активно займався декоративно-прикладним мистецтвом, демонструючи вражаючі результати. Про те, що змінилося в його житті за минулі чотири роки і з якими новими викликами щодо здоров’я йому доводиться стикатися – в матеріалі журналіста інтернет-видання «Махала».
«Олег народився сліпим. З дружиною він у нас єдина дитина. Під час вагітності вона перехворіла на грип, який спричинив ускладнення для плода, а лікарі відразу не виявили патологію. В результаті він народився з вродженою катарактою обох очей. Перша операція йому була зроблена в три місяці, друга – в 6 місяців. Йому замінили кришталики, після чого зір сина покращився. Спочатку ми жили в Долинському, це моє рідне село, де я народився і виріс (дружина родом з Татарбунар), Олег індивідуально займався вдома, до нього приходила вчителька сільської школи, оскільки, якби він ходив на заняття разом з іншими дітьми, це створювало б ризик отримання травм, що після оперативного втручання на очі абсолютно неприпустимо. Ну, ви самі розумієте, діти є діти, бігають, штовхаються і т.д. Потім ми вирішили переїхати до обласного центру, щоб у сина було більше можливостей для навчання, розвитку і самореалізації. Він навчався в спеціальній школі №93 м. Одеси, зараз на канікулах», – розповідає батько хлопця Анатолій Лунгу.
Після проведених операцій хлопчик став бачити досить добре, на 80-90%, що дозволяло йому і пересуватися без сторонньої допомоги, і займатися декоративно-прикладним мистецтвом: в спецшколі він ходив на гурток «Золоті руки», а також на малювання і музику.
Розповідаючи про захоплення сина, Анатолій Маринович зазначає: Олег сам вибирає те, що йому подобається, силою його ніхто не змушує відвідувати ці гуртки.
«Він з раннього дитинства був дуже допитливою дитиною. Пам’ятаю, я взявся ремонтувати велосипед, перевернув його колесами вгору. Олег, коли побачив це, підкотив до мене свій триколісний велосипед, дуже уважно спостерігав за моїми діями і намагався їх повторювати. Коли він став старшим, ми віддали його до Центру дитячої та юнацької творчості в Рені, він там займався до першого класу, відвідував музичний і танцювальний гуртки, співав, декламував вірші, і педагоги сказали, що він має хороші здібності до творчості», – розповідає він.
Олег не тільки талановитий, але і за своїм характером дуже вразливий, і ця риса якось зіграла йому злий жарт.
«Одного разу я зламав ногу, що, звичайно, неприємно, з ким не буває. Але син настільки близько взяв до серця звістку про мою травму, вирішивши, що зі мною сталося щось страшне, що це позначилося на його зорі: він перестав бачити на ліве око. Ми навіть припустити не могли, що він так відреагує: коли дружина приїхала до мене в лікарню, він залишився вдома. Думали, що він, як зазвичай, або щось вивчає, або займається своїми виробами, а виявилося, що він весь цей час плакав, дуже переживав за мене», – розповідає Анатолій Маринович.
Сім’я Лунгу не має власного житла в Одесі, знімає квартиру. Батько сім’ї працює в Одеському порту, його дружина Ганна Андріївна – вихователем у дитячому садку. Доводиться нелегко, але заради майбутнього свого єдиного сина, якому вже 17 років, вони готові до будь-яких труднощів. Але їх, на жаль, менше не стає: зір, що покращився після операцій, з роками знову погіршився.
«Коли почалася війна в Україні, ми з Олегом тільки приїхали додому з Києва після операції, і кожні три місяці або півроку повинні бути у них на перевірці, щоб не втратити і друге око. Лівим він бачить, як у тумані, тільки обриси фігури людини і все, а обличчя не бачить, а зір в правому оці знизився з 80% до 60%, тому що все зорове навантаження лягло на нього. Син довічно повинен капати три різних препарати для очей на день: о 8 ранку один, в обід інший і вночі третій. Препарати дуже-дуже дорогі: флакончик 10 мл коштує від 1000 до 1300 гривень і його вистачає тільки на 10 днів. За групою інвалідності, вона у нього дитяча, син отримує тільки 2000 грн. Крім того, через війну він тепер не має можливості продовжувати займатися творчістю. У його школі були ще діти, яким подобалося малювання, педагоги проводили з ними заняття за спеціальною програмою, проте батьки виїхали з ними за кордон і залишилося всього кілька таких дітей, а цієї кількості недостатньо для продовження занять», – каже Анатолій Лунгу.
За його словами, зір сина продовжує погіршуватися, і щоб світло в його очах остаточно не згасло, потрібні значні кошти.
«Якщо раніше у Олега була тільки катаракта, то тепер додалася ще й глаукома. Потрібна чергова операція. Обстеження перед операцією коштує 15 тисяч гривень, воно дуже ретельне, перевіряють усі лікарі. Потрібно пройти 11 кабінетів, кожне обстеження коштує 1000 грн, плюс потрібно, як я вже говорив, кілька видів крапель, одна невелика упаковка коштує 1200 грн, а безпосередньо перед операцією оцінюють внутрішньоочний тиск. Якщо воно велике, то операція обійдеться в 30 000 грн і вище, у деяких пацієнтів її вартість доходила від 45 до 50 тис. Якщо внутрішньоочний тиск знижений, то операція буде коштувати від 25 до 40 тис. Всі ці витрати для нашої родини дуже великі. Будемо дуже вдячні, якщо в наш нелегкий час, коли важко всім, знайдуться небайдужі люди, які зможуть підтримати нас фінансово», – каже батько підлітка.
Якщо вас зворушила ця історія і ви готові надати посильну допомогу на лікування Олега, майбутнє якого залежить від того, чи вдасться стабілізувати його зір або він буде і далі погіршуватися аж до повної сліпоти, кошти можна перераховувати на картку ПриватБанку 5168 7451 1945 9342 (одержувач Лунгу Анатолій Маринович).
Фото з особистого архіву родини Лунгу.
Інтернет-видання Бессарабії
