З перших днів повномасштабного вторгнення в одному із підвалів багатоповерхового житлового комплексу щодня виплітаються метри захисної «павутини». Маскування для фронтової техніки роблять вправні пальці жінок, іменуючих себе «павучихами».
Засновницею міні-виробництва стала Ірина Голобородько – підприємець, яка займається страховою діяльністю. Бажаючи допомогти воїнам, жінка віддала під плетіння маскувальних сіток власний підвал. На старті Ірину підтримала волонтерка Іоланта Діджюліте – вона передала сітки, яких вистачило більше, ніж на рік роботи.
Стартували 27 лютого 2022 року, з того часу робота не припинялась. У перші дні війни багато навчальних закладів не працювали, у зв’язку з чим педагоги мали можливість підключатися до процесу цілими колективами. Приходили допомагати й учні шкіл, ліцеїв, студенти. Також брали участь і переселенки із різних міст. На заклик Ірини в чат її дома, відгукнулися сусіди.
Ірина тоді відкрила ще другу «філію» у готелі «Ізмаїл», де орендує кабінет. Адміністрація готелю виділила під плетіння сіток фойє на четвертому поверсі. Жінки, які там працювали, назвали себе «Павучихи Ізмаїл». Щоправда, трудилися вони там лише кілька місяців, після чого повернулися до своєї роботи. Сировину, що залишилася, передали «підвалу», а з нею – і назву.
Тканини приносили городяни, але найбільш суттєвий «підгін» зробив власник секонд-хенду Машаєль Мохаммад. Декілька місяців поспіль підприємець безкоштовно віддавав речі. Жінки їх різали на смужки, фарбували у чанах, сушили. Спочатку плели на руках, без рамок, прибивали сітку цвяхами до стіни.
Як правильно робити, ніхто тоді не знав, вчилися на ходу. «Перші сітки були моторошні, непідйомні. Військові нам казали: «Дівчата, те, що ви робите, – марна трата часу. Це демаскування. По-перше, це чорна тканина, до того ж вона важка, її підняти неможливо. Завдяки їхнім порадам ми поступово навчилися все робити правильно. Хлопці нам згодом дякували», – згадує Ірина Голобородько.
Першими сітками вкрили порт, тероборону, поліцію, прикордонників, морську охорону, ППО.
Закінчивши із замовленнями від місцевих підрозділів, через друзів та знайомих стали шукати вже фронтовиків, які потребують маскувальних сіток.
«З нами працює Людмила, їй 70 років. Вона дуже активна і всім знайомим розповідає про те, що ми плетемо сітки. Одного разу вона принесла замовлення на білу сітку. Відправили хлопцям, вони нам потім фотографію надіслали, все їм сподобалося», – розповідає співрозмовниця.
Сама ж Ірина Голобородько діє у простий нехитрий спосіб: зустрічаючи на вулиці або в міжміському транспорті військового, каже: «Ми плетемо сітки. Вам потрібна допомога?” Найчастіше допомога потрібна.
А буває, що військові, яким раніше передавали сітки, звертаються по другому та третьому разу.
Нові замовлення надходять і через соцмережі, месенджери. «Павучихи» нікому не відмовляють. Їхнє «павутиння» розлітається в точки, розкидані вздовж усієї лінії фронту, – у Запорізьку, Херсонську, Сумську, Харківську, Донецьку області. Лише минулого місяця відправили 18 сіток.
Найстійкіших та найвідданіших справі «павучих» залишилося небагато, основний кістяк складається з 10-12 осіб. За невеликим винятком це пенсіонери, домогосподарки, переселенки.
Працюють без вихідних. На виготовлення стандартної сітки розміром 3 на 6 метрів йде 4-5 годин. Але є сітки і нестандартних розмірів: 4 на 8 метрів або 4 на 10. Їх доводиться зшивати, часу витрачається, відповідно, набагато більше.
З тканин «павучихи» перейшли на легкий нетканий матеріал – спанбонд. Процес спростився, стало легше працювати.
Рулон матеріалу довжиною 300 метрів, за словами жінок, коштує 3800 грн. Його витрати на сітки не прораховували. “Закінчується, купуємо знову”, – пояснюють “павучихи”.
1 кг порожньої сітки коштує 450 грн. На місяць потрібно щонайменше 10 кг.
Кошти на закупівлю матеріалів збирають у різний спосіб. Наприклад, майстриня Тетяна робить ляльки-мотанки та продає їх ярмарках, які проводять колеги по сітках, що працюють у будинку культури.
«З БК ми співпрацюємо. Нещодавно в нас закінчився білий матеріал, і вони з нами поділилися. Одну справу робимо», – розповідає Ірина.
Коштами іноді допомагають школи – педагоги передають гроші від ярмарків. Так нещодавно закупівлю спанбонду профінансувала школа-ліцей №14. Учні також передають для військових малюнки, їх потім вкладають у кожну посилку, яка їде на фронт.
На постійній основі допомагає волонтер Яна Савчук, батько якої знаходиться на передовій. Дівчина через соцмережі робить цільові збори на сітки.
Але буває, коли терміново потрібна сировина для виконання замовлення, «павучихам» доводиться скидатися і своїми грошима.
Мотивує цих жінок думка про те, що їхні сітки рятують воїнів, роблячи непомітними для ворожого ока. Дуже радують та надихають «павучих» історії про те, як їхні сітки допомагають фронтовикам.
«У нас рідко буває зворотний зв’язок із військовими. Здебільшого ми відправляємо сітки на фронт, нам висилають фотографію, а про подальшу долю своєї продукції ми нічого не знаємо. Але нещодавно до нас завітав місцевий військовий, який приїхав додому у відпустку. На знак подяки він приніс нам тортик, нам було ніяково. Ми йому пояснили, що це найменше, що ми можемо зробити для них. А він каже: «Дівчата, уявляєте, у ваших сітках, які ви передали нам восени, заплуталися три ворожі дрони, вони врятували хлопцям життя. Ми дрони перепрограмували та відправили назад». Нас ці слова пройняли до мурашок. Це і є те, заради чого ми сюди приходимо щодня без вихідних», – розповіла одна із «павучих» Тетяна.
Приєднатися до благородної місії цих жінок можуть усі охочі. Можна перераховувати кошти на картку Монобанку 5375 411207803029 (Яна Савчук) або кидати гроші у «банку», перейшовши за посиланням https://send.monobank.ua/jar/35iXuwXG6c
Але завжди актуальними залишаються жіночі руки та гарячі серця. Усі, хто хоче спробувати себе у плетінні маскувальних сіток, телефонуйте за номером 0677648798 (Ірина Голобородько).
Фото автора.
Інтернет-видання Бессарабії
