Віталій Михайленко поїхав від обстрілів з міста Торецьк (в минулому Дзержинськ) Донецької області в Болград, звідки родом його батько. Півроку він налаштовував себе на те, що треба залишити місто, де пройшло все його життя, де він вів лікарську діяльність...
“Потрібно було розуміти, що мене чекає далі, їхати в нікуди не хотілося та, звісно, головний фактор – робота, хотілося й надалі бути корисним людям”, – розповідає Віталій Вікторович інтернет-виданню “Махала”.
В Торецьку збільшувалися обстріли, вимкнули газопостачання, воду, частково електроенергію, стало складно жити в багатоповерхівці.
Двоюрідна сестра Віталія, що мешкає в Болграді, та інші родичі вмовили його переїхати у відносно безпечне місце. Вже тоді Віталій дізнався, що в Болградській районній лікарні є вакансія невропатолога.
Ще зі шкільних років Віталій чітко знав, що стане лікарем, він відчував, що його покликання – допомагати людям. Його ж батьки працювали на вугільних шахтах. В роду по батьковій лінії він мав прадіда-хірурга, який працював у 20-ті роки минулого століття в Ізмаїльському військовому госпіталі. Віталій же обрав для себе напрямок неврології. Його цікавили випадки патології головного мозку, захворювання хребта.
У 2006 році Віталій Михайленко закінчив Луганський медичний інститут, далі пройшов інтернатуру за спеціалізацією “Неврологія”.
“Головне в роботі з пацієнтами для мене – зменшувати їх біль, пов’язаний з неврологічною патологією, повертати пацієнтів у звичайну трудову діяльність, щоб не було обмеження працездатності та домагатися їхнього повного одужання”, – зазначає лікар.
Останні роки Віталій працював лікарем-психіатром у відділенні психоневрологічного диспансеру Слав’янської психіатричної лікарні.
В його випадку поїхати з Торецьку – означало залишити не тільки свій будинок, але й пацієнтів, які потребували професійної допомоги.
Як у спеціаліста, ми не могли не спитати, як війна вплинула на здоров`я українців?
“Маю зазначити, що випадків психічних захворювань на фоні військових дій стало набагато більше, є випадки соматофорних розладів, це випадки, що характеризуються думками, переживаннями”, – ділиться Віталій Вікторович.
Лікар радить в нелегкий для країни час знаходити позитивні моменти, прислуховуватися до себе, усамітнюватися, не вимотувати себе, не тримати біль.
Віталій, наприклад, у вільний від роботи час читає художню літературу, дивиться пізнавальні телепередачі.
“Я надихаюся новими знаннями, історією, природою. Варто знаходити баланс та не давати можливість негативу подолати нас. Але якщо психічний стан погіршується необхідно звертатися до фахівців, не соромтеся, бо важливо дбати про себе ”, – каже лікар.
Починаючи з 30 серпня доктор працює в Болградській ЦРЛ як лікар-невропатолог, відповідально, крок за кроком, вибудовує свій робочий процес. Лікар зізнається, що завдяки підтримці керівництва та медичного персоналу процес адаптації в Болградській лікарні пройшов легко.
“Болград – знайоме мені місто, сюди я приїжджав раніше. Тут мені подобається архітектура, вражають традиції, які підтримують мешканці, тут дбайливо ставляться до своєї історії”, – ділиться Віталій.
Нещодавно йому видали ордер на однокімнатну квартиру в місті, що стало для нього приємним сюрпризом.
“Тут почалася історія мого роду, я повернувся до свого коріння. Дякую Болграду за теплу зустріч та підтримку, разом ми сильніші”, – завершує нашу розмову доктор Михайленко.
В планах у лікаря і надалі працювати в Болграді, надавати професійну допомогу. Бажаємо йому успіхів та професійних досягнень.
Тетяна Манолова
Інтернет-видання Бессарабії
