Олександр Буліч народився у селі Каракурт нині Василівської громади Болградського району. З часом Олександр з родиною переїхав жити у місто Болград. Тут у 2004 році він закінчив ОЗ “Болградський ліцей” і мріяв стати юристом, але життя склалося інакше і він став військовим. Напередодні третьої річниці повномасштабного вторгнення журналістка інтернет-видання “Махала” зустрілася з військовослужбовцем, щоб дізнатися більше про службу, поранення, реабілітацію та плани знову повернутися до лав Збройних сил України.
У 2006 році Олександр був призваний на строкову службу.
“Ще тоді мені сподобалося бути військовим, але в мене були інші плани та бачення, тому я не продовжив військову службу, а пішов працювати”, – розказує Олександр.
Повернутися до лав ЗСУ Олександр вирішив у 2017 році – підписав контракт з 88 окремим батальйоном морської піхоти 35 бригади ім. контр-адмірала Остроградського. За цей час до повномасштабного вторгнення Олександр двічі був у ротаціях на Донеччині. Він був навідником мінометного розрахунку, молодшим сержантом, а також виконував обов’язки, хоч і не письмовим наказом, командира взводу.
“У мене було дві ротації у 2019 і 2020 роках в селах Донецької області. На війні я здобув багато друзів, я можу сміливо сказати, що я крім часу, який міг би провести з родиною та сином, більше нічого не втратив, а навпаки багато здобув. Першого лютого 2022 року у мене закінчився контракт і я планував змінити своє життя, але розпочалася повномасштабна війна, і я повернувся до ЗСУ, щоб захищати свою Батьківщину і відвойовувати наші землі”, – розповів Олександр.
13 липня 2023 року шукаючи місце для розташування міномета Олександр отримав поранення, в результаті якого втратив кінцівку. Понад рік воїн проходив реабілітацію і протезування, а сьогодні вже думає про повернення на службу.
В січні поточного року Олександр був нагороджений хрестом “Честь і слава”.
Більше про воїна, його службу, період реабілітації та плани на майбутнє дивіться в інтерв’ю.
Інтернет-видання Бессарабії
