Чемпіон світу з парашутного спорту, волонтер, уродженець села Каракурт Болградського району Василь Младінов невпинно продовжує допомагати Україні. Він активно займається волонтерством з початку повномасштабного вторгнення. У свій нещодавній візит до України він отримав Почесну відзнаку Національної гвардії України «Воїн Добра» за свою волонтерську діяльність. Про свою місію в Україні він розповів журналістці інтернет-видання «Махала».
Подання на нагородження Василя Младінова підготував голова Благодійного Фонду «Незламність» В’ячеслав Ільченко, він і вручив відзнаку. З ним Василь співпрацює з початку повномасштабного вторгнення, разом вони проїхали тисячі кілометрів задля допомоги військовим та цивільним.
«Такий вид медалі вручають волонтерам за досягнення. Медаль за визнання всього, що ми зробили для України. За роки вдалося зібрати 140 000 тис. доларів пожертв. Це тонни тактичної медицини, яка врятувала багатьох українських бійців, продукти харчування, ліки, одяг, всіляке обладнання, пальне для авто для евакуації цивільних із зони бойових дій, організація заходів для дітей та багато інших речей», – розповів Василь. Він не перестає дякувати своїм друзям, яких у нього багато за кордоном, і які не перестають донатити для України.
Півтора місяця Василь Младінов перебував у Харкові. Звідти виїжджав в Донецьку область. Разом з іншими волонтерами вивозив цивільних українців на безпечні території, в тому числі 14 дітей з-під Вовчанська та хворих та одиноких з Покровська, домашніх тварин. Важка робота, яку робить Василь з волонтерами, вже стала звичною для них. За цією, на перший погляд, рутиною, багато врятованих життів. В Донецьку область вони відвозять продукти, які отримують від міжнародних благодійних організацій. Разом з представниками Благодійного фонду постійно везуть хліб, який випікають під Харковом. Ця робота, за його словами, вже добре налагоджена, люди знають, чекають на машину.
Волонтери мають трейлер, яким вивозять пошкоджені авто військових до Харкова, тут їх ремонтують та везуть назад. За благодійні внески купляють запчастини, паливо, роботу ремонтники виконують безкоштовно.
Волонтери долають тисяча кілометрів дороги й 15 годин у путі, щоб доставити машину морпіхам на південь, в Херсонську область. А потім 500 км в інший підрозділ, щоб відвезти військовим трохи смаколиків.
«Була спека +40, а у нас авто без кондиціонера. Було таке враження, що я 8 годин провів у сауні. Але то нічого», – згадує Василь.
А потім знову Донецьк, Харків, Кривий Ріг.
«Ми були в Костянтинівці після прильоту, в Кривому Розі після влучання в будівлю. Бачили, як працюють представники ДСНС, рятують людей. Бачили всі руйнування. У нашого Благодійного Фонду склад був з продуктами, поряд Дворець спорту – ніяких військових об’єктів, але туди влучили російські ракети, все розбили. Навіщо? Там скрізь цивільні люди», – розповів Василь.
Василь бачить свою місію не тільки в допомозі, але ще в тому, щоб робити фотолітопис війни та злочинів Росії. З початку війни він зробив тисячі фото, на яких горе, біль, відчай, а ще незламний дух українців.
«Що змінилося в Харкові з початку великої війни?» – питаю у Василя.
«Стало більше обстрілів. Росіяни найчастіше б’ють КАБами (керована авіаційна бомба). Але в Харків повернулися люди. Попри обстріли, вони живуть у своєму місті. Пам’ятаю, як спочатку люди масово виїжджали з міста. Але потім повернулися. Зараз в місті багато людей. Вони прилаштувалися жити поряд з небезпечним сусідом. Люди втомилися від війни, але й боятися вони втомилися, тому намагаються жити повним життям. Важко повірити, що в 30 км від Харкова йде повномасштабна війна, а в місті люди святкують День Незалежності», – поділився Василь.
Він розповів, що в цей його приїзд були приємні зустрічі. Він зустрівся з племінником, який з початку великої війни на фронті. Волонтери передавали авто його підрозділу. А племінниця в Ужгороді разом з іншими активістами з волонтерської організації «Сонячний Всесвіт» проводить заходи для дітей, майстер-класи з малювання. І ці заходи також фінансують друзі Василя з-за кордону.
Зараз Василь повернувся додому. Він живе в Іспанії, оселився тут спеціально, щоб бути ближче до України.
«Чи повернетесь в Україну?» – питаю у нього.
«Обов’язково повернуся. Попри втому і всі складнощі волонтери в Україні роблять свою справу. І я хочу бути теж поряд. Якщо кожний з нас буде робити щось хоча б потроху для перемоги, то вона обов’язково буде», – додав Василь Младінов на прощання.
Тож чекаємо на нашого відомого чемпіона-парашутиста та на його добрі справи задля майбутньої перемоги. Він своїм прикладом доводить, що для бажання творити добро відстань не стає перешкодою. І цим він надихає інших.
Фото надані Василем Младіновим
Інтернет-видання Бессарабії
