За часів СРСР, у сучасній Росії та донедавна в Україні, Другу Світову війну підміняли терміном «Велика Вітчизняна війна». Наскільки це неправильно і чи є ця теза елементом ідеологічної маніпуляції радянсько-російської пропаганди – нумо розбиратися.
Ідеологічне формулювання, яке згодом стало культурним штампом: «Велика Вітчизняна війна радянського народу проти німецько-фашистських загарбників» означала боротьбу проти ворога за загальну Радянську Батьківщину – принаймні так підносила пропаганда.
“Велика Вітчизняна війна” – це радянська назва збройного конфлікту між СРСР і Німеччиною 1941-1945 років, що є лише частиною Другої світової війни.
Вперше таке формулювання прозвучало у виступі Сталіна по радіо 3 липня 1941 року:
«Войну с фашистской Германией нельзя считать войной обычной. Она является великой войной всего советского народа против немецко-фашистских войск. Целью этой всенародной отечественной войны против фашистских угнетателей является не только ликвидация опасности, нависшей над нашей страной, но и помощь всем народам Европы».
Однак, до вторгнення Вермахту в СРСР, у 1939–1941 роках радянська пропаганда називала цей глобальний конфлікт Другою імперіалістичною війною, абсолютно не співчуваючи країнам, які стали жертвами нацистської агресії.
Але після 22 червня 1941 року ситуація змінилася. Концепція Великої Вітчизняної війни запропонувала суспільству спрощену чорно-білу картину світу, де СРСР – це сили добра, яке противники – сили зла. Дійсність була значно складнішою. «Друга світова» та «Велика Вітчизняна» – поняття не тотожні ні хронологічно, ні географічно. Більш того, участь України у Другій світовій війні не обмежувалася періодом протистояння СРСР та Німеччини у 1941–1945 роках.
Війна торкнулася України від початку – з 1 вересня 1939 року. І до останнього дня Другої світової війни – 2 вересня 1945 року. Майже на всіх її фронтах у складі Збройних Сил не лише СРСР, а й Польщі, Канади, США та інших країн зі зброєю в руках боролися солдати та офіцери з України.
Влітку 1941 року багато жителів радянських міст і сіл не повною мірою усвідомлювали загрозу нацизму, адже радянська пропаганда мала намір замовчувати про хід бойових дій у Європі та Африці.
Далі радянська пропаганда вважає датою закінчення війни 9 (насправді 8) травня 1945 року. Проте це закінчення війни в Європі, день падіння фашистського режиму.
Але Друга світова війна ще тривала. У Тихому океані йшла війна США проти Японії. У Китаї, Кореї, В’єтнамі та інших територіях також йде звільнення від імперської Японії. Понад те, СРСР на Далекому Сході теж воює з Японією, основним союзником Німеччини Азії. І закінчиться це протистояння лише за 4 місяці – 3 вересня 1945 року підписанням капітуляції Японії. Навіть у Європі радянські солдати повернуться додому не раніше весни 1946 року.
Спроба надати особливого статусу “Великій Вітчизняній війні” – просто ідеологія. Насправді це була глобальна світова війна, яка на той час поставила половину цивілізованого світу на межу знищення. Не лише жителі держав союзу, а й інші держави світу боролися разом проти загрози. Саме загальними зусиллями вдалося покласти край війні, а не лише силами Росії.
Замовчування подвигу одних і вихваляння інших – неправильно і нечесно стосовно жертв війни. Надання образу «святості», «священності» цій війні – зрештою, призводить до відродження мілітаристських настроїв. Що повністю відчула вся Європа 24 лютого 2022 року.
***
У статті використано факти, зібрані та опубліковані «Українським інститутом національної пам’яті», «Центром досліджень визвольного руху».
Інтернет-видання Бессарабії
