Живим коридором, на колінах, Саратська громада сьогодні, 20 вересня, провела в останню путь двох загиблих захисників, які ще недавно жили і працювали поряд з нами, рішали повсякденні проблеми, раділи удачі, мали плани на подальше майбутнє… але підступний ворог обірвав їхні життя.
Олег Кравченко народився 7 серпня 1986 року у селі Світлодолинське. Закінчив сільську школу. Деякий час працював у місті Білгород-Дністровському на автозаправній станції.
Ті, хто знав Олега близько, відгукуються про нього як про порядну людину з особистою точкою зору та твердим принципами. В нього були свої задуми та мрії. Але широкомасштабне вторгнення російських військ змусило відкласти життєві плани. Захищати Україну Олег пішов добровільно.
11 вересня він загинув поблизу населеного пункту Кліщіївка Бахмутського району Донецької області, про звільнення якої днями повідомило командування Українських збройних сил. Поховали воїна на кладовищі в рідному селі.
Олександр Водолазкін – мешканець селища Сарата. 25 лютого йому виповнилося 40 років. Після закінчення Саратської школи він працював за наймирнішою професією – був будівельником. Його згадують як товариську, відкриту людину, що мала багато друзів.
На долю Олександра випало багато випробувань, але він їх гідно долав. Самотужки виховував доньку.
Після початку повномасштабної агресії Росії, як справжній чоловік, пішов захищати Україну. Він мріяв про Перемогу. Але внаслідок отриманих поранень поблизу населеного пункту Терни Донецької області Олександр загинув. Сталося це 9 вересня.
Інтернет-видання Бессарабії
