30 червня 2025 року мешканці села Банівка зустріли загиблого воїна-земляка Стецька Михайла живим коридором та провели його в останню путь. На місці події побувала Махала.
Зранку біля дому родини Стецько зібралися рідні загиблого, його однокласники, сусіди, мешканці села. Вони чекали на свого односельця, щоб провести його в останню путь. Михайло – перший загиблий військовий в селі.
Михайло загинув біля Бахмута Донецької області 24 червня 2024 року. Він рік вважався зниклим безвісти. Тіло воїна було повернуто в Україну в червні 2025 року в межах репатріації, яка відбувалася відповідно до домовленостей з росією у Стамбулі. Солдат Стецько став одним із першим військових, чиє тіло було ідентифіковане.
Михайло Іванович народився в селі Нові Трояни в 1983 році. Незабаром родина переїхала в село Банівка, де пройшло його дитинство і юність. Банівку він вважав своїм рідним селом. Останнім часом проживав в Одесі, звідки й мобілізувався у 5 окрему штурмову бригаду.
«Михайло закінчив 11 класів Банівської школи. У нього була мрія – стати льотчиком. Він писав про це у своєму творі, який у мене зберігся. Але не судилося виповнитися мрії. Батько помер рано. В родині виховувалося троє дітей – дві дівчини та хлопець. Михайло був середній. Мама працювала дояркою на фермі, сама підіймала дітей. Вона дуже піклувалася про дітей. Михайло отримав будівельну спеціальність і пішов працювати. Останнім часом працював в Одесі. Звідти був мобілізований до лав ЗСУ. Він постійно дзвонив мамі. Але у червні минулого року перестав виходити на зв’язок. Рідні вірили, що він живий, можливо, перебуває у полоні і повернеться», – розповіла класна керівниця Михайла, директорка Банівського ліцею Ганна Генчева.
Вона розповіла, що Михайло був дуже добрим. Зі всіма перебував у дружніх стосунках, тому на похованні було багато його однокласників.
Свою сімʼю воїн створити не встиг. У вічній жалобі залишилися мама та дві сестри.
Відспівування тіла загиблого відбулося в місцевому храмі. Після цього траурна процесія вирушила на сільське кладовище.
«Михайло рано залишився без батька, рано пішов працювати і взяв на себе відповідальність за свою родину і загинув, захищаючи українські родини та територіальну цілісність нашої держави», – підкреслив представник Болградського ТЦР та СП Віталій Невечеря, який передав прапор України та прапор частини, де служив Михайло, рідним загиблого.
Слова подяки загиблому воїну та підтримки рідним висловили Василівський сільський голова Петро Бойчев та заступник голови Болградської райдержадміністрації Олександр Іорданов.
Видання «Махала» висловлює співчуття рідним та близьким загиблого.
Інтернет-видання Бессарабії
