Щоранку о 09:00 в Україні оголошено загальнонаціональну хвилину мовчання. Кожен ранок ми згадуємо всіх загиблих внаслідок збройної агресії Російської Федерації.
Сьогодні згадуємо уродженця міста Ізмаїл Самбай Андрія Васильовича, який загинув від рук російських окупантів у березні 2026 року.
Як повідомляє міський голова міста Ізмаїл Андрій Абрамченко, народився Андрій Васильович 10 квітня 1980 року в місті Ізмаїл. Тут закінчив місцеву школу №14. Згодом у рідному місті розпочав трудовий шлях, створив родину й починав втілювати у життя свої плани.
У місті Андрій Васильович запам’ятався працьовитим, чуйним, відкритим, щирим чоловіком, що завжди приходив на допомогу іншим.
З початком повномасштабного вторгнення чоловік добровільно доєднався до лав ЗСУ. Понад 3 місяці захисник проходив необхідну підготовку та у складі 122-ої окремої бригади територіальної оборони став виконувати військовий обов’язок на найгарячіших напрямках передової.
Разом із побратимами боронив Миколаїв, Очаків, Донеччину, Покровський напрямок, Сумщину. Був навідником 1-го гранатометного відділення взводу вогневої підтримки роти вогневої підтримки 2 батальйону, солдатом. Серед бойових товаришів отримав позивний “Балу”.
У січні 2025 року воїн зазнав важких поранень та після довгої реабілітації, що була на межі зі статусом обмежено придатного, військовий повернувся у стрій.
За професійне та сумлінне здійснення свого військового обов’язку воїн неодноразово був відзначений нагородами від командування, зокрема й медаллю “За поранення”.
27 березня 2026 року при виконанні бойового завдання у Сумській області внаслідок атаки ворожого БпЛА, захисник загинув. Вдома у військовослужбовця залишилась дружина, син та донька.
2 квітня 2026 року воїна провели в останню путь та поховали на Алеї Слави нового кладовища, віддавши загиблому належну шану.
Інтернет-видання Бессарабії
