Щоранку о 09:00 в Україні оголошено загальнонаціональну хвилину мовчання. Кожен ранок ми згадуємо всіх загиблих внаслідок збройної агресії Російської Федерації.
Сьогодні згадуємо уродженця села Борисівка Білгород-Дністровського району Палвашова Артура Халіловича, який загинув від рук російських окупантів у жовтні 2024 року.
Як повідомляє Татарбунарська міська рада, народився Артур 21 серпня 1990 року у селі Борисівка. Тут хлопець навчався у Борисівському ліцеї, зарекомендувавши себе дуже відповідальним, цілеспрямованим, добрим та позитивним хлопцем, який з легкістю долав будь-які труднощі.
Здобувши освіту став працювати за професією. Артур мав багато планів на майбутнє, мріяв про міцну родину та спокійне життя вдома. Однак планам не судилося виповнитись.
Вже безпосередньо під час повномасштабного вторгнення хлопець мобілізувався до лав ЗСУ. Він проходив службу у бойовому підрозділі, який виконував завдання на найскладніших ділянках фронту.
Разом із побратимами брав участь у відбитті атак ворога, обороні українських позицій та утриманні стратегічно важливих напрямків.
У жовтні 2024 року захисник перестав виходити на зв’язок із рідними, а через деякий час став вважатися безвісти зниклим. 10 місяців сім’я військовослужбовця не полишала надії знайти будь-яку інформацію.
Однак у серпні 2025 року, при обміні тілами «1000 на 1000», загибель воїна підтвердилась: серед загиблих було й тіло захисника.
А через деякий час виявилось, що 2 жовтня 2024 року в ході виконання бойового завдання біля населеного пункту Костянтинівка Покровського району Донецької області воїн загинув.
29 серпня у рідному селі захисника змогли провести в останню путь та з усіма військовими почестями поховати на місцевому кладовищі.
Інтернет-видання Бессарабії
