Щоранку о 09:00 в Україні оголошено загальнонаціональну хвилину мовчання. Кожен ранок ми згадуємо всіх загиблих внаслідок збройної агресії Російської Федерації.
Сьогодні згадуємо уродженця міста Кілія Ізмаїльського району Мозолева Олексія, який загинув від рук російських окупантів у лютому 2023 року.
Олексій народився в Кілії 27 березня 1995 року. Тут закінчив школу №4. Особливо любив інформатику та проводив багато часу за комп’ютером. Олексій завжди вів правильний образ життя, не палив та не вживав алкоголь. Мав позитивний настрій, а також дуже багато друзів.
Після закінчення школи Олексій два роки провчився в Ізмаїлі на судового механика, бажав стати професійним моряком. Його трудовий шлях почався за кордоном, зокрема в Чехії та Естонії, де він близько шести років пропрацював суднозбірником.
У березні 2022 року Олексій добровольцем пішов до лав Збройних Сил України, а саме: в інженерні війська. Одинадцятого березня з Кілії хлопця направили до Кам’янець-Подільського на Хмельниччині, де він проходив підготовку для роботи сапером, а влітку більше місяця навчався в Польщі.
Військовий розмінував сотні метрів ділянок на Херсонщині та в Миколаївській області. Не виключенням стало й місто Снігурівка Миколаївської області, де окупанти по собі залишили безліч замінованих полів. Саме там Олексій у лютому проходив службу, розчищаючи від «подарунків» місцеві території.
Востаннє воїн був вдома напередодні Нового року. Олексій, як завжди, був на позитиві, посміхався, наголошував, що все буде добре.
13 лютого 2023 року Олексій повинен був виїхати з Миколаївщини додому, але пішов на бойове завдання. Під час його виконання в шестидесяти метрах від сапера пролунав вибух – підірвалась міна, уламок якої потрапив до лівого ока хлопця та пошкодив йому мозок. Олексій прийшов до тями тільки через добу в одному із шпиталів Миколаєва. Але потім військового перевели до нейрохірургії Одеської обласної клінічної лікарні. Дуже багато часу важкопоранений хлопець провів в реанімації, але був при пам’яті, навіть вже намагався розмовляти. 22 лютого в Олексія піднялася дуже висока температура, якої не витримало його хворе серце.
Товариші по службі називали Олексія своїм «талісманом», бо його позитив та посмішка, наче боже благословення, боронили від ворожої кулі.
Інтернет-видання Бессарабії
