Щоранку о 09:00 в Україні оголошено загальнонаціональну хвилину мовчання. Кожен ранок ми згадуємо всіх загиблих внаслідок збройної агресії Російської Федерації.
Сьогодні згадуємо уродженця Болграда Мединського Максима Сергійовича, який загинув від рук російських окупантів у квітні 2022 року.
Максим народився 22 березня 1989 року в Болграді. Тут же і навчався у школі-ліцеї №4. Стати журналістом Максим мріяв з дитинства. Щоб мрія стала реальністю, він почав писати статті для газети “Дружба” ще у школі, що потім стало в пригоді для вступу на факультет журналістики Київського національного університету. З часів студентства Максим Мединський працював у друкованих та онлайн-ЗМІ. Тривалий час працював у пресслужбі Міністерства інфраструктури, згодом — у команді, яка допомагала “Нафтогазу” в газовій війні та перешкоджанні запуску “Північного потоку-2”.
Максим із родини військових. Тому коли у 2014-му почалася війна Росії проти України, він не стояв осторонь, залишив роботу прессекретаря Центру досліджень енергетики й вирушив добровольцем захищати Україну. Повістка Максиму не приходила, він пішов у військкомат із власної ініціативи і у серпні 2014 р. його призвали. Був заступником командира мінометної батареї 1-го батальйону 79-ї окремої аеромобільної бригади. Його батарея провела загалом чотири місяці біля Донецького аеропорту, в самому центрі подій.
Як мінометник, Максим був на території, яка близько прилягає до злітної смуги. Їхня батарея стояла в Пісках і Водяному; як до, так і після захоплення аеропорту вела бої під Павлополем і Старогнатівкою, неодноразово брала участь у рейдових діях. У 2015-му році повернувся до цивільного життя, адже хотів створити сім’ю.
І йому це вдалося. Три роки тому в нього народилася донечка Аліса, яку він виховував разом із дружиною Тетяною. Дружину Максим лагідно називав «Коваленочка», за дівочим прізвищем Коваленко, а доньку – Алісоня.
24 лютого 2022 року Максим Мединський вирушив боронити свободу України знову. Служив заступником командира роти 95-ї десантно-штурмової бригади. За його ж словами, він пішов на війну, бо не хотів, щоб дочка у майбутньому жила у совку.
22 березня 2022 року Максимові Мединському виповнилося 33 роки. А 29 квітня позиції Максимової роти (він був заступником командира) під Харковом “накрила” ворожа артилерія.
Поховали воїна в Києві, де живуть його дружина та дочка.
Максим Мединський посмертно нагороджений Орденом «За мужність» III ступеня та орденом Богдана Хмельницького III ступеня.
6 вересня 2022 року на згадку про Максима Мединського встановили меморіальну дошку на стіні опорного навчального закладу «Болградський ліцей», де, безпосередньо, і навчався герой. Також в місті є вулиця, названа на честь Максима.