Щоранку о 09:00 в Україні оголошено загальнонаціональну хвилину мовчання. Кожен ранок ми згадуємо всіх загиблих внаслідок збройної агресії Російської Федерації.
Сьогодні згадуємо уродженця села Ларжанка Ізмаїльського району Кулю Едуарда Ілліча, який загинув від рук російських окупантів у березні 2024 року.
Як повідомляє Саф’янівська сільська територіальна громада, народився Едуард Ілліч 27 грудня 1976 року в селі Ларжанка. Майже усе своє життя чоловік провів у рідному селі. Тут вчився, працював, створював родину, виховуючи спочатку дітей, а згодом й онуків.
Якийсь час чоловік пропрацював на контейнеровозі Kreta, був гарним спеціалістом своєї справи та користувався повагою серед колег. Його знали, як веселого та життєрадісного чоловіка, із особливим почуттям гумору.
З початком повномасштабного вторгнення Едуард Ілліч вирішив доєднатися до лав ЗСУ. Став служити у складі 53-ої окремої механізованої бригади імені князя Володимира Мономаха.
Серед побратимів отримав позивний “Патрон”. Свій військовий обов’язок воїн виконував на посаді старшого сапера-гранатометника інженерно-саперного відділення, 1 стрілецького батальйону.
За сумлінне та професійне виконання усіх поставлених завдань військового було підвищено до сержанта. Виконуючи одну з найнебезпечніших та найвідповідальніших робіт на фронті, захисник завжди зберігав спокій та впевненість дій.
7 березня 2024 року воїн вирушив здійснювати чергове бойове завдання, однак не вийшовши на зв’язок із рідними, через декілька днів став вважатися безвісти зниклим.
Понад рік родина не припиняла пошуків інформації щодо свого військовослужбовця, проте у серпні 2025 року прийшло офіційне підтвердження загибелі.
Згодом з’ясувалося, що 9 березня 2024 року в ході виконання бойового завдання, біля населеного пункту Тоненьке Покровського району Донецької області, воїн загинув.
5 серпня 2025 року захисника провели в останню путь та поховали у рідному селі.
Інтернет-видання Бессарабії
