Щоранку о 09:00 в Україні оголошено загальнонаціональну хвилину мовчання. Кожен ранок ми згадуємо всіх загиблих внаслідок збройної агресії Російської Федерації.
Сьогодні згадуємо уродженця міста Болград Колесник Олексія Юрійовича, який загинув від рук російських окупантів у квітні 2024 року.
Як розповіли виданню “Махала” близькі подруги Олексія Аліна Слободянюк, Ганна Терзі та Марта Добрінова, народився хлопець 7 листопада 1987 року у місті Болград. Тут пройшло його дитинство та юність. У свій час Олексій закінчив Болградський ліцей №4, а через деякий час пішов здобувати майбутню професію до Ізмаїльського технікуму.
У цивільному житті чоловік працював шляховиком. Був спеціалістом із будівництва, ремонту та експлуатації доріг і місцевих вулиць. Мав безліч мрій на майбутнє, зокрема про власне спортивне авто.
Подруги згадують Олексія як дуже життєрадісного, щирого хлопця, який завжди міг підтримати розмову, розвеселити, якщо поганий настрій. Коли потрібна була допомога, він завжди відгукувався на прохання, був дуже доброю та світлою людиною, за що його дуже цінували, поважали та пишалися близькі.
Згодом Олексій вирішив повністю присвятити себе військовій справі, тому починаючи з 2017 року чоловік вже перебував на фронті. Був учасником АТО та ООС.
Повномасштабне вторгнення чоловік зустрів вже безпосередньо на фронті. Служив у складі 40 окремої артилерійської бригади імені Великого князя Вітовта, в/ч А2227.
За час перебування на передовій захисник, завжди знаходив час аби зателефонувати чи написати подругам, не дивлячись на складнощів, він постійно переймався за них.
За гідне та професійне виконання своїх військових обов’язків Олексій неодноразово був нагороджений відзнаками та грамотами від командування, зокрема нагрудним знаком «За зразкову службу» та медаллю “Ветеран війни”.
Серед побратимів воїн отримав позивний «сталкер Воля». Як згадують його подруги, Олексій дуже любив тварин, а особливо песиків. Тому де б він не знаходився поруч з ним завжди був собака. Навіть на фронті чоловік встигав за ними піклуватися та турбуватися.
6 квітня 2024 року під час виконання бойового завдання на Харківському напрямку, від ворожого ракетного обстрілу, захисник отримавши несумісні із життям травми, загинув. В останні дні життя воїна, подруги не мали змоги з ним зв’язатися, адже він перебував безпосередньо на полі бою.
Згодом військовослужбовця поховали за останнім місцем мешкання, у селищі Сергіївка Білгород-Дністровського району.
Інтернет-видання Бессарабії
