Щоранку о 09:00 в Україні оголошено загальнонаціональну хвилину мовчання. Кожен ранок ми згадуємо всіх загиблих внаслідок збройної агресії Російської Федерації.
Сьогодні згадуємо мешканця села Теплиця Болградського району Гранчара Дмитра Борисовича, який загинув від рук російських окупантів у жовтні 2022 року.
Дмитро народився в 1982 році в м.Поті в Грузії. Після його народження сім’я переїхала на батьківщину батька в село Теплиця. У 1989 році пішов до першого класу місцевої школи, а у 1998 році став студентом «Арцизького професійного аграрного ліцею», отримавши спеціальність електромонтера.
Військовий шлях Дмитра розпочався 25 травня 2015 року, коли він був мобілізований до в/ч 3416 Дніпропетровської області, а далі залишився в армії на контракті. Пройшов зону АТО (ООС), отримав статус учасника бойових дій. Хоча в жилах Дмитра не текла українська кров, роки служби в ЗСУ показали, що це був справжній патріот України. У кожному бою антену його танка прикрашав український прапор.
Черговий контракт Дмитра закінчувався в жовтні 2021 року, однак він продовжив його ще на один рік. А через кілька місяців почалася повномасштабна війна.
Після 24 лютого досвідчених командирів екіпажів, котрі пройшли реальні бойові дії, в танковому батальйоні були одиниці. Тому Дмитро Гранчар у перервах між боями навчав новачків правильно обирати позицію, маневрувати, застосовувати різні види маскування. Ці навчання врятували життя не одному бійцю.
Командира танка 128 бригади Дмитра Гранчара з позивним «Дємон» поважали колеги по підрозділу і дуже добре знав ворог. У російських соцмережах навіть з’явилося оголошення про нагороду у 25 тисяч доларів «за голову «Дємона», на що Дмитро у відповідь сміявся й казав, що треба почекати, поки ціна виросте до мільйона. Він був абсолютно безстрашним, завжди рвався в бій, а коли в танку закінчувався боєкомплект, брав у руки гранатомет і автомат.
7 жовтня 2022 року при звільненні села Нова Кам’янка на Херсонщині танк Дмитра був уражений із ПТРК. Ракета влучила в башту з боку командирського місця, тому Дмитро загинув на місці.
22 листопада Дмитра поховали у закритій труні в рідному селі. У нього залишилась дружина та син Артем.
Інтернет-видання Бессарабії
