Щоранку о 09:00 в Україні оголошено загальнонаціональну хвилину мовчання. Кожен ранок ми згадуємо всіх загиблих внаслідок збройної агресії Російської Федерації.
Сьогодні згадуємо мешканця міста Білгород-Дністровський Гложика Володимира Анатолійовича, який загинув від рук російських окупантів у вересні 2024 року.
Як повідомляє пресслужба 808 Дністровської окремої бригади, народився Володимир 18 вересня 1992 року в місті Макіївка, що на Донеччині. Навчався у Макіївській загальноосвітній школі №22.
Ще з юнацтва вирішив пов’язати своє життя із військовою справою: спочатку здобував освіту у Донецькому обласному ліцеї-інтернаті імені Георгія Берегового, з посиленою військово-фізичною підготовкою, згодом, на кафедрі військової підготовки Кам’янець-Подільського Національного університету ім. Івана Огієнка.
Закінчував навчання у Національній академії сухопутних військ ім. Гетьмана Петра Сагайдачного у Львові. По закінченню академії одружився з коханою дівчиною – Анною. Через деякий час у подружжя народилася донька Надія та син Михайло.
Після випуску, Володимир, підписавши контракт, став проходити військову службу у складі 808-Дністровської окремої бригади підтримки. У лавах бригади захисник виконував бойові завдання у зоні проведення антитерористичної операції.
На різних посадах здійснював широкий спектр завдань інженерної підтримки, мудро та виважено керуючи підрозділами. Впродовж останнього періоду служби воїн обіймав посаду заступника командира бригади.
Володимир був надзвичайно сміливим воїном, надійним побратимом та мудрим наставником, професіоналом інженерної справи. Він мав величезний досвід у військовій справі та понад усе мріяв про звільнення рідної Донеччини.
За гідне та професійне виконання своїх військових обов’язків військовий неодноразово був нагороджений відзнаками від командування: іменною зброєю, нагрудними знаками «Знак пошани», «За досягнення у військовій службі» І-го та II-го ступеня, «За заслуги перед Збройними Силами України».
28 вересня 2024 року під час виконання бойового завдання зі звільнення територій, біля населеного пункту Ясенове Донецької області, захисник загинув. Понад шість місяців воїн вважався безвісті зниклим і лише у квітні 2025 року завершилися процедури ідентифікації і загибель військовослужбовця офіційно підтвердилась.
7 квітня 2025 року захисника провели в останню путь та поховали на Личаківському кладовищі у місті Львів. Вдома у військового залишився батько, сестра, дружина та діти.
Інтернет-видання Бессарабії
