Щоранку о 09:00 в Україні оголошено загальнонаціональну хвилину мовчання. Кожен ранок ми згадуємо всіх загиблих внаслідок збройної агресії Російської Федерації.
Сьогодні згадуємо уродженця села Молога Білгород-Дністровського району Данилюка Станіслава Геннадійовича, який загинув від рук російських окупантів у березні 2024 року.
Як повідомляє Молозький ліцей, народився Станіслав 3 жовтня 1996 року у селі Молога. Мав сестру. Навчався у Молозькій загальноосвітній школі, де зарекомендував себе як добрий, щирий, чуйний хлопець.
З початку повномасштабного вторгнення Станіслав доєднався до лав ЗСУ. Служив у 79-й окремій десантно-штурмовій бригаді. Захисник виконував обов’язки навідника у 2 десантно-штурмовому батальйоні.
Разом із своїм батальйоном воїн боронив Донеччину. Однак вже у березні 2024 року військовий перестав виходити на зв’язок із рідними й згодом став вважатися безвісти зниклим.
Понад рік родина військовослужбовця не полишала надії знайти будь-яку інформацію про свого захисника, проте у березні 2025 року загибель офіційно підтвердилась.
Виявилося, що 14 березня 2024 року під час чергового бойового виходу біля населеного пункту Новомихайлівське Донецької області, захисник загинув, отримавши поранення.
1 квітня 2025 року воїна провели в останню путь та поховали у рідному селі на місцевому кладовищі.
Відомо, що Станіслав – є праонуком одного з останніх ветеранів Другої світової війни – Коновалова Дмитра Карповича, а також племінником загиблого раніше Свірського Дмитра, учасника АТО та воїна ЗСУ 126-ї бригади територіальної оборони, що загинув 19 вересня 2023 року при виконанні бойового завдання на Херсонському напрямку.
Інтернет-видання Бессарабії
