Щоранку о 09:00 в Україні оголошено загальнонаціональну хвилину мовчання. Кожен ранок ми згадуємо всіх загиблих внаслідок збройної агресії Російської Федерації.
Сьогодні згадуємо мешканця міста Білгород-Дністровський Аверковича Максима Анатолійовича, який загинув від рук російських окупантів у листопаді 2024 року.
Як повідомляє Подільська міська громада, народився Максим 27 вересня 2000 року в місті Подільськ. Спочатку хлопець навчався у школі №2 (нині — ліцей №5), а згодом продовжив навчання у школі села Любомирка. У 2018 році Максим закінчив Подільський професійний ліцей, здобувши фах муляра-штукатура 4-го розряду.
У віці 16 років розпочав свій волонтерський шлях у громадській організації “Будуємо Україну Разом”. Брав участь у багатьох волонтерських заходах і ініціативах. В період з 2018 по 2021 рік — Максим навчався у Білгород-Дністровському фаховому коледжі природокористування, будівництва та комп’ютерних технологій.
По закінченню навчання отримав спеціальність «Будівництво та цивільна інженерія». Викладачі коледжу згадують, що хлопець ще за часів навчання був патріотично налаштований, ведучи за собою студентів. Вони пообіцяли, що портрет Максима буде на стенді “Вічно живі”, а викладачі будуть розповідати про захисника студентам.
Справжньою мрією ще з юнацтва для Максима була військова справа, тож у 2021 році він доєднався на службу до лав ЗСУ за контрактом.
Тоді, воїн проходив підготовку у кращих інструкторів, згодом відправляючись одразу на фронт. Захисник займав посаду стрільця-зенітника у 1-й зенітній батареї, а через деякий час приєднався до складу 3-ї окремої штурмової бригади полку Азов.
За свою службу військовий двічі був поранений: у грудні 2022 року на Херсонському напрямку та у травні 2023 року на Донеччині. Однак, незважаючи на це після кожної реабілітації захисник знову повертався до побратимів — на передову, на найгарячіші напрямки.
30 березня 2024 року Максим встиг одружитися із коханою, а 24 вересня того ж року став батьком: у нього народився син Ярослав.
За свою сумлінну службу захисника неодноразово було нагороджено командуванням: почесними нагрудними знаками Головнокомандувача ЗСУ «Хрест хоробрих» та «Золотий хрест», а також відомчою відзнакою Міністерства оборони України – медаллю «За поранення».
1 листопада 2024 року, поблизу населеного пункту Копанки Ізюмського району Харківської області під час виконання бойового завдання воїн загинув. Проте ще майже рік вважався безвісті зниклим і тільки у вересні 2025 року гірка звістка офіційно підтвердилась.
Воїн був похований у рідному місті Подільськ з усіма військовими почестями.
Інтернет-видання Бессарабії
