Щоранку о 09:00 в Україні оголошено загальнонаціональну хвилину мовчання. Кожен ранок ми згадуємо всіх загиблих внаслідок збройної агресії Російської Федерації.
Сьогодні згадуємо мешканця міста Ізмаїл Альмужного Сергія Валерійовича, який загинув від рук російських окупантів у вересні 2017 року.
Як повідомляє платформа” Книга пам’яті”, народився Сергій 10 січня 1987 року у селі Красилівка Ставищенського району Київської області. Тут закінчив сільську школу. Згодом проходив строкову військову службу у Луцьку.
Згодом оселився в Ізмаїлі, де продовжив службу. Був матросом у Державній прикордонній службі морської охорони. Після тривалого часу, Сергій знову повернувся додому, де працював у ТОВ “Красилівське” трактористом, а через деякий час поїхав заробляти до столиці.
У 2014 році чоловік добровільно став на захист рідної країни, беручи участь у зоні АТО. Спочатку служив у складі 5-го батальйону З0-ої окремої механізованої бригади. Вже у 2016 році, маючи за плечима багато бойових виходів та запеклих боїв з ворогом, зокрема й операцію Дебальцівський плацдарм, захисник приєднався до Внутрішнього Корпусу батальйону “Донбас”.
Тут виконував свій військовий обов’язок на посаді гранатометника 16-го окремого мотопіхотного батальйону “Полтава”. Через рік воїн був переведений до нового підрозділу, в якому став командиром відділення розвідувального взводу 3-го механізованого батальйону 72-ої ОМБР імені Чорних запорожців. Серед побратимів отримав позивний “Матрос”.
На передовій військовий постійно займався технічними доробками бойового спорядження, майстрував перехідники для того, щоб з РПГ можна було стріляти боєприпасами від СПГ та дивував воїнів іншими новаторськими змінами.
14 вересня 2017 року захисник загинув від кулі снайпера поблизу опорного пункту підрозділу «Шахта Бутівка» неподалік села Спартак Ясинуватського району Донецької області.
Згодом старший солдат був з усіма військовими почестями похований у рідному селі.
14 листопада 2017 року Указом Президента України командир Альмужний був посмертно нагороджений орденом «За мужність» III ступеня.
