Родину Флока в селі Калчева знають та поважають більшість місцевих мешканців, оскільки в молоді роки Алла Борисівна працювала в селі вчителькою історії та прищепила не одному поколінню калчевців любов до рідного краю та країни. Її чоловік Віктор є військовим. Разом вони виховали двох синів, Андрія та Ігоря, які у важкі для України часи стали на її захист та віддали за мирне майбутнє свої життя.
Директорка Калчевського Будинку культури Наталя Деревенська розповіла історію родини Флока.
“Чоловіки з родини Флока Алли Борисівни не звикли ховатися за спинами інших. Голова сім’ї Віктор Флока, військовий за фахом, виховав синів справжніми патріотами своєї країни. Молода сім’я мешкала на півдні Одещини, в селі Калчева Болградського району. На батьківщині мати хлопців, Алла Флока, працювала вчителем історії України, прищеплювала своїм вихованцям любов до рідного краю, мови та країни. На вимогу часу сім’я переїхала на Дніпропетровщину та продовжила свою справу”, – розповіла Наталя Деревенська.
Родина переїхала в Новомосковську громаду.
Старший син родини Флока Андрій був дуже врівноваженим, мудрим та спокійним чоловіком. Народився 30 січня 1987 року. Починав професійне навчання за фахом “кінолога” в Одеській аграрній академії, але хлопцю не судилося її закінчити.
“Андрій – дуже спокійний, виважений, водночас відрізнявся вольовим характером, мав багато друзів і знайомих, завжди всім допомагав і був прикладом для меншого брата. Побратими та товариші тільки те і згадують, що він завжди мав хвостатих друзів поруч, навіть під час несення служби, зміни місця перебування в активних фазах війни, бо при специфічних військових обставинах саме вони першими повідомляли про майбутні небезпеки”, – розповіла Наталя Деревенська.
Андрій пішов по стопах батька та у 2020 році розпочав військову службу у складі 93 окремої механізованої бригади “Холодний Яр”. За життя встиг створити родину, де народилося двоє діток.
19 червня 2023 року в боях за Часів Яр військовий загинув. На цей момент він був майстер-номером обслуги 1 зенітного артилерійського відділення 1 артилерійського взводу зенітної ракетно-артилерійської батареї зенітного ракетно-артилерійського дивізіону в.ч. А1302.
За час проходження військової служби в лавах ЗСУ прижиттєво Андрій був нагороджений медаллю “За участь в боях за Бахмутський рубіж”. Орденом “За мужність” третього ступеня воїна нагородили вже посмертно… Його отримала мати воїна.
Молодший син родини Флока Ігор народився 27 липня 1994 року. Чоловік був активним, щирим і веселим, любив дітей, завжди всім допомагав. Отримавши загальну середню освіту, вступив та закінчив монтажний технікум. Працював столяром, мав «золоті» руки, цікаві роботи з дерева дотепер залишились у батьків та родини. За життя Ігор встиг створити сім’ю, жив разом із дружиною та донькою у Дніпрі.
У жовтні 2022 року призвався до лав Збройних Сил України, бо не зміг залишитись осторонь жахів повномасштабної війни, хоча зовсім не мав військового досвіду. Він приєднався до тієї ж військової частини, де ніс службу старший брат.
“Дуже сильно хотів потрапити служити до брата, не тільки у частину, але і до взводу…але не вийшло… Навіть під час штурмових дій брати не встигли зустрітися…” – розповіла Наталя.
24 листопада 2022 року у селищі Хромове Бахмутського району воїн загинув. На цей момент він був солдатом 1 механізованого взводу, 2 мінометної батареї 1 механізованого батальйону в.ч. А1302. За проявлену відвагу воїн також, як і його брат, нагороджений посмертно орденом “За мужність” третього ступеня.
“Число «7» для родини стало дуже магічним та таємним: 7 років складала різниця у віці синів і 7 місяців пролягло між датами загибелі, розлуки, жалю, горя… 7 років між життям і 7 місяців між смертю”, – зазначила Наталя Деревенська.
Інтернет-видання Бессарабії
