На городах, дорогах, у лісах та інших місцях на прифронтових територіях українці продовжують знаходити вибухонебезпечні предмети. Аби нещасних випадків ставало менше, людям потрібно знати, якими бувають міни та боєприпаси, що робити, якщо вони їх знайшли, та як допомогти іншим у разі поранення.
На кінець 2023 року за підтримки UNDP більше 300 жінок та чоловіків підвищили свою обізнаність про ризики вибухонебезпечних предметів. Разом з Програмою розвитку ООН в Україні (UNDP) ШоТам розповідає, як Поліська громада запросила до себе інструкторів з інформування про ризики вибухонебезпечних предметів, щоб убезпечити своїх жителів, та чому це важливо робити.
Поліська громада на Київщині з центром у Красятичах має в підпорядкуванні 29 сіл. Село Луговики розташоване всього за 20 кілометрів від українсько-білоруського кордону. Саме воно стало одним з перших, яке було окуповане російськими збройними силами (з 24 лютого до 2 квітня 2022 року).
З наслідками вторгнення у громаді борються й досі. Заступник селищного голови Віталій Новік каже, що забруднення цих земель вибухонебезпечними предметами було колосальне. ДСНС обстежували ділянки, подвір’я та городи, розміновували їх, але на території громади ще лишаються необстежені лісові масиви й земельні угіддя.
У громаді траплялися й смертельні інциденти. Віталій Новік розповідає, що в селі Рагівка місцеві чоловіки підірвалися на міні, коли їхали автівкою. У Вовчкові натомість підірвався вантажний автомобіль з двома людьми.
Загалом в Україні діє 30 операторів протимінної діяльності, які пройшли сертифікацію здійснювати діяльність за різними напрямками. Серед них є організації, які сертифіковані для проведення інформування про ризики вибухонебезпечних предметів, зокрема Halo Trust, міжнародна організація зі знешкодження боєприпасів, що не вибухнули, яка працює у 30 країнах, Швейцарський фонд протимінної діяльності в Україні (FSD), займається гуманітарним розмінуванням та інформуванням про мінну небезпеку, Демайнінг Солюшинс — українська компанія, що хоче звести до мінімуму небезпеку, яка спричинена наявністю наземних мін та вибухонебезпечних залишків війни на території України.
А також:
Повний перелік можна переглянути на сайті Міністерства Оборони України.
Щоб уникнути нещасних випадків та інформувати людей про ризики, у Поліську громаду запросили представників Данської ради у справах біженців.
Данська рада у справах біженців (DRC) – це гуманітарна організація, що допомагає вимушеним переселенцям та тим, хто постраждав від війни. Серед напрямів – гуманітарна допомога, програми фінансової підтримки, юридичні консультації, а також освітній проєкт «Стопміна», у межах якого фахівці організації розповідають про ризики вибухонебезпечних предметів і допомагають знаходити такі предмети в громадах. Останнім займаються фахівці з розмінування – вони не знешкоджують міни чи снаряди, але можуть професійно їх виявити й повідомити про них.
Віталій Новік ділиться: представники DRC не вперше приїздять до їхньої громади та проводять семінари. Це залишається актуальним, адже небезпека підриву все ще є. Місцевих попереджають, що не можна ходити до лісу та в ті місця, де перебували російські збройні сили.
У січні 2024 року в Красятичах провели семінар для працівників і працівниць місцевої лікарні. Олександр Нездоймишев – інструктор DRC з інформування про ризики, пов’язані з мінами та вибухонебезпечними залишками війни – розповідає:
«Ми починаємо роботу в громадах з пріоритетних груп ризику – це комунальні заклади, які працюють на небезпечних територіях громади, наприклад, лагодять обладнання після обстрілів, а також школи, лікарні, лісництва. Хочемо максимально охопити населення громади, бо нам важливо, щоб люди могли захистити себе від ризику».
На семінарах говорять про вплив мін і вибухонебезпечних залишків війни, з’ясовують, за якими ознаками можна розпізнати небезпечні території та як діяти, якщо натрапили на боєприпас, опинилися на мінному полі чи побачили постраждалого.
Заступник головного лікаря Поліської центральної лікарні Олександр Гапоненко побував на сесії від Данської ради у справах біженців. Тепер він знає, що така небезпека може чекати будь-де: і біля дороги, і на полі, і на власному подвір’ї. Тому, як вважає лікар, такі зустрічі необхідні, адже хочеться, щоб таких випадків меншало:
«Дуже змістовна сьогодні була лекція. Дізнався більше про касетні боєприпаси – раніше не знав, як саме вони працюють. Головне, що треба пам’ятати – до вибухонебезпечного предмета не треба підходити, а варто одразу повідомляти 101».
На сайті «Стопміни» доступні безоплатні онлайн-курси для дорослих, дітей 6-11 років та підлітків 12-17 років.
«Сьогодні після сесії до мене звернулася жінка й розказала, що її діти знаходили боєприпаси в закинутому бліндажі. Цього робити не можна, діти могли постраждати! Саме тому важливо проводити тренінги не лише для дорослих, а й для дітей», – зауважує Олександр.
Сесії для дітей адаптовані під певну вікову категорію, їх проводять у форматі історії-казки про друзів. На прикладі персонажів дитина дізнається, як їй правильно поводитися, а що робити категорично не можна.
Фельдшерка села Залишани Людмила Сороченко вважає, що подібні лекції необхідні в школах, бо деколи дитяча цікавість сильніша за відчуття небезпеки:
«З дітьми треба спілкуватися більше. Наголошувати на тому, що знайти патрони – це, звісно, цікаво, але насамперед небезпечно».
Щоб запросити представників обраного оператора протимінної діяльності у вашу громаду, зверніться до нього особисто. Перелік операторів можна знайти на сайті Міністерства Оборони України.
Авторка: Олеся Богдан
Матеріал створено в партнерстві з ПРООН в Україні за фінансової підтримки Уряду Японії. Серію публікацій реалізують в межах проєкту «Сприяння безпеці людей в Україні шляхом реагування на багатовимірну кризу, спричинену війною».
Інтернет-видання Бессарабії
