13 червня 2023 року – чорна дата у календарі для родини та побратимів головного сержанта взводу морської піхоти 88 окремого батальйону – Олександра Кіроя, адже під час наступальних дій у Донецькій області захисник героїчно загинув. Інтернет-видання «Махала» поспілкувалося із побратимом Олександра на позивний «Штурвал» аби з’ясувати про те, якою людиною та військовим був загиблий, про його професійні досягнення і нагороди.
Олександр Кірой народився 10 квітня 1999 року у селі Градениці Біляївського району Одеської області. У 2015 році закінчив місцеву школу. Трохи згодом хлопець почав працювати у збройовій майстерні-кузні, пізніше в підрозділі охоронної компанії. У квітні 2018 року Олександр був призваний на строкову військову службу, за пів року уклав контракт. З травня по грудень 2019 року виконував бойові завдання за призначенням в зоні проведення ООС на посаді кулеметника. У вересні 2021 року хлопець звільнився з військової служби у зв’язку із закінченням контракту.
Потім Олександр працював у будівельній сфері, проте наступного ж дня після початку повномасштабного російського вторгнення добровільно прийшов до військкомату та був призваний на військову службу по мобілізації на посаду головного сержанта – командира відділення охорони взводу військової частини А3571 Повітряних Сил міста Одеса. Тут він отримав прізвисько «Кіндер».
В липні 2022 року він успішно пройшов навчання за скороченим стандартом підготовки курсів лідерства базового рівня. А вже в березні 2023 року під час відбору кандидатів для продовження служби у лавах морської піхоти Олександр добровільно виявив бажання, і тому був переведений до 88 ОБМП на посаду головного сержанта взводу морської піхоти.
«Він був лідером від народження. В його роті, військові вище за званням беззаперечно визнавали його авторитет, бо як командир він був просто незамінний, такі трапляються один на тисячу», – розповідає Штурвал.
З моменту прибуття в частину, захисник виконував бойові завдання з ведення стійкої оборони позицій батальйону на Авдіївському напрямку в районах населених пунктів Керамік – Новокалинове. Також Олександр виконував бойові завдання за призначенням на Бердянському напрямку в районах населених пунктів Сторожове – Старомайорське Донецької області.
11 червня 2023 року, в ході звільнення села Сторожове, під командуванням Олександра, в умовах польового бездоріжжя військові були змушені передчасно десантуватися з броньованого автомобіля “Козак-2”, розвантажити на себе весь боєзапас, та під ворожим вогнем продовжувати штурмові дії вздовж лісосмуги пішим порядком, подолав відстань у 1,2 км до першої лінії ворожих укріплень. Тоді штурмовій групі вдалося знищити дві одиниці ворожої техніки, до 20 окупантів, захопити склад боєприпасів, ротний командно-спостережний пункт окупантів разом з робочими картами, схемами, службовою документацією та захищеними електронними носіями інформації, 4 військовополонених та справний 120-мм міномет.
Під час відбиття послідуючої контратаки противника на Сторожове, штурмова група змогла повністю знищити ворожу штурмову групу на 4 одиницях БМП чисельністю до 40 окупантів разом з командуванням.
Саме бійці штурмового відділення під керівництвом Олександра стали героями сюжету про визволення населеного пункту Сторожове, знятого 12 червня 2023 року прес-службою 35 обрмп. На перших секундах відео воїн повідомляє, що село нарешті звільнено.
«Йому було не складно воювати або командувати людьми. Він дуже чітко бачив картину боя та навіть міг передбачати ситуацію на полі боя, у Сашка на це була особлива чуйка», – запевняє Штурвал.
Через день, після зйомки сюжету, під час ведення наступальних дій поблизу села Старомайорське, штурмове відділення під командуванням Олександра, першим спромоглося увірватися у ворожі окопи та зав’язати стрілецький бій. Однак через враження решти бойових машин броньованої ротної тактичної групи 88 ОБМП, відділення опинилося в оперативному оточенні, через пряме наведення двох ворожих танків Т-72Б. У супротивника була чисельна перевага, проте морські піхотинці відстрілювалися до останнього патрону, допоки рештки їх групи окупанти впритул не закидали ручними гранатами.
Близько о 14:55, Олександр востаннє вийшов на радіозв’язок з командуванням батальйону та викликав вогонь артилерії батальйону на себе. Наостанок захисник встиг знищити свій службовий планшет з встановленим програмним забезпеченням бойової системи, чим запобіг потраплянню до ворога часткової тактичної інформації та нанесенню ворогом вогневого ураження по ключових позиціях, критично важливих об’єктах та місцях зосередження підрозділів.
«Він завжди командував впевнено і переконливо, тому його команди виконувалися беззаперечно. Особистий приклад Олександра Кіроя до цього часу надихає і мотивує особовий склад 88 ОБМП до подальшого успішного виконання бойових завдань. Він залишив по собі вагомий слід у кожному, хто його знав або бодай чув про нього», – наостанок додав військовий.
Указом Президента України від 12 березня 2024 №151/2024, за зразкове виконання військового обов’язку, самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, молодшого сержанта Кірой Олександра Сергійовича нагороджено державною нагородою – орденом “За мужність” ІІІ ступеню (посмертно). На жаль, в наданні офіційного звання героя України захиснику відмовили. Однак, хоча і офіційного підтвердження цього звання у нього немає, але для його родини, побратимів, знайомих та близьких він завжди буде відважним героєм.
Інтернет-видання Бессарабії
