Бойовий медик 808 Дністровської окремої бригади підтримки на псевдо Бариста народився у Білгороді-Дністровському у День Незалежності України. Історію свого життя воїн розповів пресслужбі бригади.
“Я завжди був незалежним і прагну ним залишатися все своє життя”, – підкреслює своє життєве кредо Бариста.
Свою життєву позицію він доводить щодня. До війни взявся разом із батьком вести фермерське господарство, сам опанував трактор та комбайн, самостійно опанував агрономічну справу. З початком же повномасштабного вторгнення так само зробив свідомий вибір – сам прийшов у військкомат та просив, щоб його взяли на службу.
Служив спочатку в ремонтній роті, потім був водієм-сапером. На Херсонському напрямі займався саперною справою, і там, вже позаштатно, довелося виконувати обов’язки бойового медика.
“І мені це сподобалося”, – розповідає нинішній старший бойовий медик роти, – У 2024 році вивчився, приїхав та став на посаду”.
З того часу там де його підрозділ – там і він: Запорізький. Херсонський, Донецький, Харківський, Сумський напрями. На деяких був не один раз. Разом з потребою в незалежності та самостійному прийнятті рішень Баристі властиві відчуття відповідальності та прагнення бути корисним.
“Найважче що може бути – це відчуття безпорадності. Коли поруч з тобою лежить твій побратим. З яким ти вчора з одного котла їв борщ, а сьогодні він поранений та стікає кров’ю і ти мусиш не розгубитись, швидко зібратись”, – каже Бариста.
Бариста має двох дітей. За його словами, родина пишається ним та, разом з тим, дуже хоче, щоб він повернувся до дому.
“Люблю до дому поприїздити до них у відпустку, але ці дні пролітають швидко”, – жаліється на обставини Бариста та одразу пояснює, що допоки йде війна він не може покинути свою справу, своїх побратимів.
За його словами він розривається від бажання побути з родиною та переживає за своїх хлопців: “Нервую, як вони там”. Бойовий медик каже, що йому на відпочинку не вистачає війни, а потім, трохи розміркувавши каже, що це просто відчуття не звершеної справи.
“Я один єдиний бойовий медик у своїй роті, – пояснює Бариста ситуацію, – це ж мої хлопці. Якщо мене не буде поряд, то хто і буде допомагати. Я ж для них, як вони говорять – старший брат”
За його словами він дивиться за ними як сімейний лікар: дбає про своєчасне обстеження та направлення до лікарні в тому числі. Бариста пам’ятає всіх, кому надавав допомогу, кому рятував життя. Для нього це не тільки місія, для нього це друга сім’я.
“Хлопці зараз мені дзвонять мені, повідомляють що вони живі. А я їм відповідаю, що не має за що дякувати – це моя робота. Ось що значить для мене бути корисним для моїх побратимів – рятувати життя” – каже військовий.
Чому все ж таки Бариста, питаємо у нашого героя? І він пояснює з гумором та тим самим системним підходом до всього у своєму житті.
“Я люблю каву робити, люблю каву пити. Все почалася ще з “учебки”. О шостій ранку вже сидів в лісі за газовою плиткою та в турці варив каву”.
Цього року він учетверте відзначатиме свій День народження у строю. І символічніше важко придумати: його особистий день народження збігається з Днем народження країни, незалежність якої він захищає.
“Я хочу побачити нашу перемогу. Ну, якщо не побачу, що вдієш – така війна. Але я хочу, щоб моя родина, мої діти пишалися мною”.
Далі наш бойовий медик розповідає про такі ж сильні відчуття, коли він летить на позицію за пораненими хлопцями, бо знає, що їх теж чекають удома. “На мені лежить відповідальність, що завдяки моїм знанням, моїй холоднокровності та моїм вмінням – ця людина повернеться до дому, – обґрунтовує свою позицію Бариста”.
У нього особливий День народження. День, який назавжди переплівся з Днем Незалежності України.
У його випадку це вже не просто дата в паспорті. Це історія про вибір, відповідальність, службу і людей, заради яких він продовжує стояти.
“Знаю, що всі втомилися – але ми не можемо так взяти та піти. Ми зобов’язані стримувати та стояти, інакше – хто якщо не ми. Що піхота, що морська піхота, що дронарі, що медицина, що водій, що звичайний інженер, котрий тягне колючку посеред поля: кожен займається своєю справою і вкладається в загальну перемогу. І це дуже добре!”
Бути народженим у День Незалежності – для Баристи не просто збіг. Це його особиста дата, його відповідальність і його вибір – захищати незалежність України.
Інтернет-видання Бессарабії
